Наші 90-і. Лютий 1991-го, частина 11

Сьогодні у “Наших 90-х” завершується лютий 1991-го!

Ось усі попередні випуски.

Січень 1991 Лютий 1991
Частина 1 Частина 1
Частина 2 Частина 2
Частина 3 Частина 3
Частина 4 Частина 4
Частина 5 Частина 5
Частина 6 Частина 6
Частина 7 Частина 7
Частина 8 Частина 8
Частина 9
Частина 10

А тепер – до свіженького, на завершення останньої радянської зими УРСР!

Почнемо з погоди. Ось такий був кінець лютого в Україні-1991.

0052

Історія, які любили у той період. Тільки село (селище), імовірно, назване неправильно – Хотінь, а не Хотині.

0053

До речі, про гуманітарку. Тоді, на початку 90-х, країни Заходу дійсно допомагали СРСР та постсовку, який напівголодував. Але як мінімум у одній колишній радянській республіці про це уже зовсім забули… Але це уже інша історія. Ми ж продовжуємо читати новини.

Виявляється, колгоспи в Україні почали розпайовувати ще до оголошення незалежності, на початку 1991-го.

0054

Між іншим, цей “голова артілі” Іван Запорожець був не как лібо что – а депутатом ВР УРСР 11 скликання (останнього додемократичного, 1985-90). А колгосп цей базувався у селі Кам’янка Новопсковського району Луганщини.

Сам же Запорожець загинув у ДТП в серпні 2000-го.

В 90-х роках серед міського населення була така байка про селян, мовляв, “вам харашо, у вас там в селі усе є, не то шо у нас тут, в городє”. Але чомусь ніхто особливо не поспішав переїжджати до села на постійне проживання. Але, як бачите, і на селі було мало приємного. Он м’ясо особливим рішенням дозволяли купити за пільговою ціною.

0055

Ну, а де було “масла дахуя” – ви тепер знаєте. У Донецьку. Настільки “дахуя”, аж у Єреван цілу тонну намагалися вивезти.

Ну, і на прощання із лютим – згадаємо історію із пасажирським поїздом. З двох причин. По-перше, аварія пасажириського поїзда із постраждалими все-таки рідкість на “Укрзалізниці”, хто б що не казав. По-друге, сам маршрут – Київ-Хелм. В незалежні часи, уже зараз, теж намагаються розвивати пасажирське залізничне сполучення з Польщею – втім, із столицею чи значно популярнішим прикордонним Перемишлем. А тут – Хелм. Тобто, звісно ж, наш, руський Холм, столиця Холмського князівства, Холмщини – від якої в нинішній Україні залишилося одне-єдине село. (І я там побував, дивіться тут і ось тут.)

0056

На цьому усе, а у вівторок буде уже інший місяць, березень, з іншими новинами.

Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності! 🙂

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s