Чергова п’ятниця – черговий випуск “Наших 90-х”. Що там у нас сьогодні в новинах?

Для початку – попередні випуски.

Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5

А тепер – до свіжих новин!

1. Січень 1991 року. Ще ні про яку незалежну Україну не йдеться. А на Московії уже заговорили про те, що непогано було б відхапати шматок Донбасу. От звідки уся історія 2014-го закрутилася!

До речі, а як вам ідея, що, якби тоді, при розпилі СРСР, Московія таки відхапала оте, що зараз називається ОРДЛО – то в Україні було б чистіше і проєвропейськіше і до Революції Гідності? (Та і її не було б, бо не було б Януковича.) Що скажете?

2. Згадуємо Леоніда Кравчука. Бачите – він ще просто голова ВР УРСР, союзної республіки, але уже намагається проводити якусь свою самостійну політику. Заяви робить, як глава держави. От чого у Макаровича не відняти – так відчуття моменту. Принаймні, тоді було так. Бо через півтора десятки літ – уже було геть “не так”.

3. Депутату нахамили у поїзді! От були часи.

До речі, цей протоагробарон тоді був опозиційним депутатом, членом “Народної ради“. Потім, щоправда, подався у СПУ.

4. Зворушлива історія про дитбудиок сімейного типу у майбутньому Дніпрі.

До речі, Валентина Никифорівна не зупинилася – і на 2019 рік йшлося уже про 50 її вихованців!

5. І завершимо випуск заявою жителя Херсонської області, який уже на початку 90-х ностальгував за застійними часами. Бачите, у нього всього вдосталь було і без черг…

На цьому усе, а у вівторок будуть новини про курс сотенних купюрах на Бесарабці, однокурсника моєї мами, купони та багатостраждальний “реабілітований народ”.

Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності!