Ця історія не увійде в уже написану збірку «Кабанбик», бо це не про мою малу батьківщину, якій і присвячена ця збірка короткої прози), а про сусідній колгосп. Тому це не повноцінне оповідання, а так, замальовка, яку хочеться розказати, щоб черговий спогад мого батька не пропав даремно. (А шкода, що ви його не чуєте, такі історії… Read More Двісті!

Це було б навіть смішно, якби це не було про нашу з вами країну.

Люди продовжують ламати списи навколо “музею Булгакова”, намагаючись вирішити – бути йому в Києві чи не бути. І не розуміють простої речі. Як би не склалася ситуація зараз, у будь-якому випадку в майбутньому цього музею, як і інших таких, їх в Україні просто не буде. А знаєте, чому? А тому, любі мої, що ми маємо… Read More Варіянт №3, або Чому булгаковим в Україні місця уже немає

Читаю тут на трапку блог одного діяча, «колишнього директора з розвитку», умнєйшу, опитнєйшу тобто людину. І на тобі – «Через десять років московити будуть збирати полуницю в Черкасах, мити унітази в Конотопі і виносити судна з-під бабусь у Дрогобичі. Запам’ятайте цей твіт ©». В цей момент я знаєте що згадав?

Сьогодні по ФБ-стрічці гуляє дві теми, пов’язані із війною. Про першу говорити не буду, тут я просто закрив на 30 днів пости усіх тих, хто про неї написав, хай тішаться без мене. А от друга – це цікаво і показово.

Просто одне маленьке зауваження по учорашньому засіданню Радбезу Московії.

Ще один пост, присвячений архівам відомого радянського дитячого письменника Олександра Волкова (“Чарівник Смарагдового міста” та. ін.). Сьогодні будуть записи із його щоденника, присвячені власне письменницьким справам.

Продовжую ритися в архівах радянського казкаря Олександра Волкова. У цьому випуску – про політичні погляди письменника.