В такий день я пишу пост без слів, винятково з цифрами. Як зарубку на дереві. В такий день я пишу пост без слів, винятково з цифрами. Як зарубку на дереві.

Цей поєдинок в Польщі я чекав останні місяці. І нарешті можу розповісти, чому.

Кілька тижнів тому я був на етері «Польського радіо для України». Етер був до Всеукраїнського дня футболу, говорили зрозуміло про що. І одним із питань було таке – які б дати в історії українського футболу я виділив до 1991 року.

Ця історія не увійде в уже написану збірку «Кабанбик», бо це не про мою малу батьківщину, якій і присвячена ця збірка короткої прози), а про сусідній колгосп. Тому це не повноцінне оповідання, а так, замальовка, яку хочеться розказати, щоб черговий спогад мого батька не пропав даремно. (А шкода, що ви його не чуєте, такі історії… Read More Двісті!

Сьогодні мені в соцмережах потрапили на очі дві новини. Просто дві новини. Але – на одну тематику. І тематика ця, м’яко кажучи, страшна. Тож я вирішив поритися на профільних сайтах…

Кілька днів тому побачив десь новину про те, що на окупованій території, у Бердянську, окупанти змушують дітей вчити бурятську мову.