У ніч з 21 на 22 листопада 2013 року Україна змінилася раз і назавжди. Давайте згадаємо новини першого місяця нової України – і порівняємо їх із нинішніми реаліями.

Найстрашніший текст у світі був написаний не в часи Ісуса Христа. Не в середньовічному мороці. Не штучним інтелектом, не видрукуваний на принтері. Він написаний минулого року. І написаний людською рукою. Звичайною ручкою. Текст, від самої думки про який люди бліднуть і замовкають.

До Дня Незалежності нагадуємо про головні фіаско та тріумфи України за 32 роки існування.

Ця історія (я її згадаю в книжці, аякже, хоч і прямого відношення вона не має до головних героїв) настільки прекрасна, що не можу не розказати вам.

Сьогодні, рівно через рік після останнього мирного дня в Україні – я хочу нагадати, яким був той лютий. Лютий 2022 року, який досі триває.

“Річниця Томосу”, “а ми Різдво 25-го святкували”… Господи, коли ти врозумиш своїх неграмотних і не бажаючих думати дітей! А поки ти думаєш – давай я їм поясню трохи? Ок. Люди добрі, будь ласка, БУДЬ ЛАСОЧКА, не меліть єрунди. Бо дістало уже. Почніть врешті думати. А я вам в цьому допоможу. Поїхали.

Я не люблю притягування за вуха різних історичних паралелей і красивого символізму. Але у цьому випадку, схоже, без нього не обійтись.

Читав сьогодні новину із тимчасово окупованої московитами Білгородщини (якщо хто не знає, то частина цього регіону – це була етнічна українська територія, і велика кількість населення там, якщо зішкребти імперську агітацію, є етнічними українцями) і веселився. Зараз і вам розкажу, чому.