Підбивати підсумки 2018-го року я не буду, бо все в процесі – в Україні, в світі. Зараз не той момент, коли можна ставити крапку і щось аналізувати. Тому замість підсумків-2018 поговоримо про те, що на нас чекає в наступному році.

Третій і останній текст про Білорусь. Правда, не зовсім про Білорусь. Точніше, зовсім не про Білорусь. Але…

Ті, хто кажуть, що Лукашенко сам винен у тому, що Московія тепер поглинає Білорусь – навіть не уявляють, НАСКІЛЬКИ вони були праві. Бо вся ця історія – це історія жадоби влади однієї-єдиної людини.

Ну ось і все. Історія Білорусі як суб’єкта геополітичної реальності добігла кінця. І тут нас цікавить рівно дві речі.

Найпопулярніші записи на сайті за цей рік.

Люди, ви своїми руками творите чергового кумира для лохтората. А за кілька років будете плакатися над цим. Забувши, що ви, саме ви доклалися до створення цього проекту.

Перед кожними виборами в Україні виникає питання – що робити із тими, хто голосує за гречку, хто голосує, увірувавши у казки і брехні популістів? Пропоную свій рецепт.

Продовжуємо підбивати підсумки року. Поговоримо про найбільше розчарування (за моєю версією) 2018 року в українській політиці.

Чому українці – хоч православні, хоч греко-католики – досі святкують Різдво 7 січня, і хто в цьому винен?

Один важливий момент майбутніх виборів, який характеризує увесь український лохторат.