Один важливий момент майбутніх виборів, який характеризує увесь український лохторат.

2019 рік – рік виборів. У першу чергу – президентських. Навіть попри те, що Україна – парламентсько-президентська країна. В парламенті можливі різні формати коаліцій, домовленості, плюс у нас не чисто партійна система, а мажоритарка (як 2002 чи 2014 року) може суттєво вплинути на розстановку сил в Раді. А от з посадою президента все інакше. Тут буде конкретна людина, яку оберуть на 5 років. І всі ці 5 років – якщо вона не вдариться головою, як Янукович восени 2013 року – саме ця людина буде… першою-другою людиною в країні. Тому до виборів президента все-таки увага більша. (Купу різних факторів, на кшталт “наш дикий народ звик до персони вождя” чи “той, хто виграє президентські вибори, матиме перевагу на виборах парламентських, див. все той же 2014 рік” залишимо поза увагою. По-перше, вони очевидні, по-друге, не по темі статті.) І от що мені хочеться сказати в контексті майбутніх березневих (і, цілком імовірно, квітневих) виборів.

Я зайду здалеку, як каже мій батько – “з балки”. За своє життя я голосував на чотирьох президентських виборах. Голосував я у кожному з турів, тобто всього у мене було вісім голосувань (2004 – 3 тури, 1999, 2010 – 2 тури, 2014 – 1 тур). Із цих восьми голосувань у шести я голосував за конкретних персонажів. (Якщо буде цікаво, напишіть в коменти, я відповім, коли і за кого.) І у двох із восьми я голосував проти всіх. Спробуйте вгадати, коли саме це було.

[пауза]

…

[кінець паузи]

Так, ви вгадали. Це були 2 тур виборів-99 та 2 тур виборів-10. І ті голосування мають безпосередній стосунок до виборів-19.

З виборами “Янукович проти Тимошенко” (чи радше “Тимошенко проти Януковича”, зважаючи на мою приналежність до умовного помаранчевого табору) все досить просто. Я не вважав тоді – і не вважаю зараз, – що вибір ЮВТ буде кращим за вибір ВФЯ. Повторюся – я і зараз упевнений у тому, що Тимошенко-президент була б не кращою, а, цілком імовірно, навіть гіршою за Януковича. Чому? Та тому, що Юлька із великою імовірністю довела б країну до того самого стану, до якого довів її Хфьодарич. Для тих, хто забув – гривня обвалилася так не тому (ок, не стільки тому), що був Євромайдан, що змінилася влада, навіть що Путін окупував Крим і Донбас. Гривня обвалилася тому, що її до такого стану – заради бажання виграти вибори-15 – довів Янукович. Ні для кого не секрет, що той курс 8, який зараз облизують дурачки, тримали штучно, спалюючи резерви країни. І розкрадаючи також. Так що крах рано чи пізно мав би місце, без будь-яких Революцій Гідності. (Можливо, і анексія Криму теж мала б місце, але це вже тонкий лід, на який я не буду ступати зараз.)

Так само – плюс-мінус – все відбулося б і за правління Тимошенко. Бо ми вже бачили два її прем’єрства – і причин думати, що її президентство чимось би кардинально відрізнялося, немає. (До речі, хто був би при ній прем’єром? Невже Турчинов? Ви уявляєте – ми б ніколи не дізналися про “Кривавого Пастора”!)

Але! При цьому у Тимошенко не було такого реноме бандита, уркагана, уголовника і кремлівської маріонетки. Нагадаю, що навіть після сміхуйочків разом із Путіним (не тільки над Саакашвілі, а і над Ющенком), навіть після фактичного саботажу ющенківської спроби підтримки Грузії 2008-го (а розумні люди уже тоді писали, що Україна наступна!), навіть після майже створеної ширки – за Тимошенко проголосувала вся правобережна Україна. Ющенко програв вибори навіть у трьох галицьких областях. Крім того, у неї в команді була ціла купа тих політиків, яких прийнято називати проукраїнськими, патріотами і навіть націоналістами.

А це значить, що такого протесту проти дій Тимошенко, яка б скоріш за все вела країну до катастрофи економічної і, можливо, катастрофи політичної (те саме непідписання Асоціації з ЄС; хоча, я думаю, що вона б навіть до такої стадії історію із Асоціацією не довела, а загальмувала її раніше). І навіть – чом би й ні? хіхікала ж із Хуйлом і, м’яко кажучи, цікавий газовий договір підписувала – у напрямку ЄАС та ОДКБ могла б попрямувати. Так от, такого протесту, як проти Януковича, Україна б не побачила. Бо Тимошенко ще й хитріша – маска патріотки, якою вона користувалася 2005-2013-го, це підтверджує.

Звісно, зараз легко говорити, що я от такий от розумний був – але я дійсно ще на початку 2005 року говорив у розмовах із одногрупниками/колегами по роботі, що Тимошенко це зло, і ставити її на посаду прем’єра це означає загубити усю перспективу України. Що, власне, і сталося. В принципі, можете вважати мене пророком, так 🙂 Принаймні, в моїх прогнозах більше правди, ніж у всяких там кошачих псевдожурналістів.

Одним словом, 2010 року я не бачив особливої різниці між двома персонажами, які вийшли у другий тур, я обох вважав поразкою України (і вважаю досі) – саме тому я проголосував проти всіх. А з виборами-1999 ситуація дещо інша.

Для початку чесно зазначу, що перемога Кучми на тих виборах – маю на увагу другий тур із Симоненком – була цілком прогнозовано. (У гіпотетичній ситуації із Морозом могли бути варіанти, саме тому Кучма руками Марчука, який розвалив канівську четвірку, і Вітренко, якій влаштували криворізький “теракт”, валив саме головного соціаліста.) Тому особливої різниці у моєму противсіхстві не було – на відміну від 2010-го, де навіть суто математично блок “Тимошенко+противсіх” перемагав Януковича. Та тут була інша причина, чому я проголосував проти всіх.

(Чому я не голосував за Симоненка, сподіваюся, не треба пояснювати?)

Давайте зробимо ще один екскурс в історію. Вибори-1991 – Кравчук виграв у Чорновола у всіх “підрадянських” областях і навіть частині “підпольських”, тільки Галичина, те, що тепер розрослося до розмірів майже усієї України (давайте будемо чесними, нинішня Україна, вона, на відміну від УНР, виросла не з Наддніпрянщини, а з Галичини; це не добре і не погано, тобто, можливо, це в чомусь і погано, але це факт), проголосувала проти. І от проходить всього ТРИ роки – і уже Кравчук виграє перший тур завдяки правобережжю і особливо Галичині!

Приклад – Львівська область.

1991 – Кравчук набирає 3,5%, 1994 – 90%! Ви не зрозуміли, не в другому турі (там було 93%), а у першому. Де був, наприклад, Володимир Лановий, якого підтримав, наприклад, НРУ і В’ячеслав Чорновіл. Нехай це була суто формальна підтримка, але сам факт. Знаєте, скільки Лановий на Львівщині набрав? 1,7%.

Проходить ще п’ять років. І що ж я бачу? Леонід Кучма, який виграв вибори завдяки проросійському, “південно-східному”, як було прийнято донедавна говорити, лохторату – набирає голоси на правобережжі і особливо Галичині!

Приклад – все та ж Львівська область.

1994 – Кучма набирає 3,6% (у другому турі 3,9%). Проходить всього П’ЯТЬ років – і 1999-го ЛДК у цьому регіоні збирає 64,1%, а у другому турі всі 91,6%!

І от я тоді, 1999-го, юний двадцятилітній пацан, першокурсник ЗНУ, думав – ну як таке може бути? Невже Кучма за всього-на-всього 59 місяців НАСТІЛЬКИ змінився? Та ж ні. Ну, українську мову підучив, звісно, але це формальність,якої йому довелося дотриматися (пізніше і Янукович українську вивчив, до речі, краще за Тимошенко, яка й досі акає, ніби десь із Костроми вилізла). Так от, думав я, як можна ТАК кардинально міняти свої погляди? Заради чого? Щоб не переміг комуніст Симоненко? (А за п’ять років до того проросійський Кучма?) Так були ж інші варіанти – той же Лановий 1994-го, той же Мороз чи навіть Удовенко з Костенком 1999-го. Та обидва рухівця тоді, 1999-го, по усій країні навіть одного мільйона не набрали.

І отепер ми повертаємося у буремне сьогодення. І що ж ми тут бачимо? А бачимо ми тут таке, що в і на Запоріжжі багато хто збирається голосувати за Тимошенко. За ту саму Тимошенко, яка 2010-го тут набрала жалюгідні 12,3%, програвши навіть Тигипку. Яка 2014-го тут набрала ще більш жалюгідні 9,73%, програвши навіть тому самому Тигипку (а у Рабіновича, який на той момент був взагалі ніким – виграла менше 3%). І отепер раптом Запоріжжя збирається голосувати за Тимошенко. За яку не голосувало ніколи і яку навіть терпіти не могло.

Що ж сталося? А сталося дуже просто. “Обіцяю знизити ціну на газ удвічі”. І я зараз не жартую – люди сидять і чекають, що “прийде Юлька” (яка ще вчора і позавчора була мало не ісчадієм ада!) і “ми будемо менше платити за газ”.

…А різниця у Галичині-94-99 і Запоріжжі-19 лише одна. Суто технічна. Галичан можна було купити темою патріотизму – і Кравчук з Кучмою їх так по черзі і купили. А запоріжців можна купити темою халяви – і Тимошенко саме так їх і купує.

І це після всіх МММ і “Еліта-центрів”, після кількох десятиліть невиконаних політиками обіцянок, після того, як сама Тимошенко не раз і не два дурила цих же самих дурників. Іноді мені здається, що результати виборів змінюються винятково через природні причини – одні вмирають, інші досягають електорального віку. Тобто ніякої якісної зміни у мізках пересічних громадян, отих “маленьких українців”, не відбувається в принципі. А просто совки потихеньку вимирають, на їх місце приходять українці – і саме це є єдиним реальним чинником змін. А ті, кого кинув іще Мавроді – і досі несуть свої гроші і голоси його наступникам. І нестимуть до смерті. Навіть не розуміючи, як їх кинули.