Чому українці – хоч православні, хоч греко-католики – досі святкують Різдво 7 січня, і хто в цьому винен?

Для початку, щоб ви розуміли, про що йдеться. Календарі – це просто така річ, щодо якої певна група людей домовилася, що час буде обраховуватися саме отак, а не інакше. (З яких причин – це вже інше питання, і питання веселе, але про це згодом.) Це як літературна мова – зібралися люди, причетні до цього явища, і вирішили, що нормою буде отак, а не отак. А отут буде отак. Так і виникає літературна мова, яка не є відображенням усіх діалектів, що входять у той чи інший мовний масив. Так виникають і календарі. Це явище штучне, створене людьми певними засобами і для певних потреб. Йдемо далі.

Є такий календар – юліанський. Створений він був у часи  Гая Юлія Цезаря, як ви вже здогадалися. Створений для того, щоб систематизувати плин часу, який за попереднім, т.зв. римським календарем був дуже веселим – наприклад, в ньому було 13 місяців, і цей тринадцятий, якого вже не існує, мерцедоній, з’являвся раз на кілька років рішенням понтифіка. Ні, не Папи Римського, а одного із головних жерців, які й керували подібними речами. Така була точність того календаря.

Отже, Цезарь наказав провести реформу, був створений новий календар, який назвали на честь імператора. Цей календар був значно точніший у порівнянні із старим, тому це був очевидний крок уперед. До речі, почав він функціонувати 1 січня 45 року до н.е. А знаєте, чому 1 січня? Та просто саме в цей день у Римській республіці вибрані консули починали свою каденцію. А до того рік починався в березні. (А у Московії – і, відповідно, на частині українських земель – аж до 1700 року у вересні.) Це до того, що календар – річ штучна, коли захотіли, тоді й поставили початок року.

Йшли роки, десятиліття, століття. І через півтора тисячоліття виявилось (наука ж розвивалася), що юліанський календар теж не дуже досконалий. Досить великі – за мірками 16-го століття – були в цьому календарі. Що робити? Папа Римський (знову все почалося в Римі) Григорій ХІІІ наказав скласти новий, точніший календар, який і назвали григоріанським. За яким, власне, живе по суті увесь світський світ і більша частина світу духовного, принаймні, християнської його частини.

Як ви бачите, досі в моєму тексті йшлося про питання винятково технічного характеру. Застарів механізм, з’явилися засоби для його апгрейду – апгрейдили. Як якусь банальну вінду. Але далі починається політична історія календаря. Бо Старий світ тоді уже кілька століть був розділений на католицько-протестанську частину і православну. І, звісно, ніхто в православному світі не хотів визнавати те, що католики розумніші, придумали точніший календар і все таке інше. Тому коли 1583 року Папа Римський Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар, той на соборі пропозицію відкинув “як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня”. Ну, треба ж було чимось обґрунтовувати. Он РПЦ ж зараз вигадує різні штуки-баналюки, аби не визнавали ПЦУ та інші рішення Константинопольського патріархату – при цьому суттю є політичне протистояння, а не якісь реальні церковні речі. Так і тоді – “щоб ми прогнулися під католиків? Та нікагда!”

Так католики і православні почали жити у двох календарях. Це я так спрощено сказав, бо насправді католицький світ – я говорю про світську частину його, про звичайний цивільний календар, який теж оновили – не відразу увесь перейшов на “григоріанку”. А протестантам – наприклад, Швеції – взагалі пара століть знадобилася.

Ішли роки, десятиліття, століття. У ХХ столітті релігія уже не відігравала такої ролі, як у XVI-му, тому питання календаря уже не мало такої політичної гостроти. І у православних країнах, а також церквах цих православних країн замислилися – а ми ж дійсно живемо за календарем, який старий, що те гавно мамонта. Треба ж щось робити. І почали. Переходити. Болгарія 1916-го перейшла (мова про країну, не про церкву, зауважте!). Московія і Україна – 1918-го. (От саме в цей момент і виникло “Різдво 7 січня”, бо світський календар змістився, а релігійний залишився. Тому взагалі-то православні РПЦ і ПЦУ теж святкують Різдво 25 грудня, але на цивільному календарі у цей день уже 7 січня.) Румунія і майбутня Югославія – 1919-го. Всім стало зручніше. Бо ви тільки уявіть собі – переїжджаєш кордон Московії та Прусії і відразу опиняєшся на майже 2 тижні в майбутньому (відносно власної країни). Або у минулому, якщо перетинаєш цей кордон у зворотньому напрямку.

Ну, і дійсно, юліанський календар був поганий. Ось вам приклад – розбіжність між григоріанським та юліанським календарями (не на користь давнішого, звісно ж):

• XVI століття +10 днів
• XVII століття +10 днів
• XVIII століття +11 днів
• XIX століття +12 днів
• XX століття +13 днів

4 століття – 4 зайвих дні! Це дуже великий люфт. Тому коли у питанні календаря зникла політична складова – на нього попереходили усі, хто хотів.

Крім Православної церкви. (Тут маємо на увазі не якусь конкретну, а всю церкву, увесь Диптих, як явище.) Але і там люди задумалися. І, оскільки православна церква – не та, яка в болотах сидить і окрошку жере, бородою в миску влазячи, а адекватна, скажем так, грецька, освіченіша і цивілізованіша – теж намагалася йти у ногу з часом, та й просто керувалася здоровим глуздом, було вирішено апгрейдити власне, церковне літочислення.

Негайно виникло питання – що робити із “католицькістю” григоріанського календаря? Для церков політичність цього питання ж не було зняте, Велика схизма і досі не подолана. Тоді в Константинополі пішли іншим, ніж у Запорєбріку, шляхом. Патріарх Мелетій IV скликав 1923 року собор православних церков, де було вирішено – переходити треба. Але водночас із цим вирішили зробити два цікавих кроки. По-перше, показати дулю Риму, по-друге, оскільки григоріанка створювала теж у “часи очаківські”, виправити деякі її вади. Для цього професор математики і небесної механіки Бєлградського університету Мілутиин Миланкович розробив так званий “новоюліанський календар”, який значно адекватніший за юліанський – і трохи точніший за григоріанський. До прикладу, у григоріанці викидається 3 роки за 400, а у новоюліанці – 7 за 900.

Таким чином, Константинополь і осучаснив свій календар, і зберіг лице. Красиво ж! А розбіжності між “католицьким” і “православним-константинопольським” календарями почнуться знаєте коли? Після 28 лютого 2800-го року! Тоді як юліанський, яким досі керуються в українських церквах – хоч православній, хоч греко-католицькій – розбіжності накопичуються постійно, як я вже показав вище. До речі, Різдво 7 січня, за яке чіпляються деякі наші “дюже православні”, які ходять до церкви хіба паски та горілку посвятити – зникне уже 2101 року, бо зміститься на 8-е. Втім, ніхто із нинішніх захисників до цього не доживе, тому їм в принципі все одно.

З часу створення новоюліанського календаря на нього перейшло 10 із 14 (точніше, уже без пари тижнів 15) церков Диптиху. Щоб не переписувати весь список, я вам покажу його картинкою. Церкви, які користуються новоюліанським календарем – виділені жовтим.

Як бачимо, в календарному середньовіччі залишилися по суті тільки Московія та її тою чи іншою мірою сателіти. Ну, і Єрусалим. (А ще на Афоні послуговуються юліанкою, але то особлива історія, тому виведемо її за дужки.) Та й то навіть не всі сателіти – бо, наприклад, Польська православна церква, яка в українському питанні тягне за Свято-Даниловим монастирем, з календарем включила здоровий глузд – абсолютна більшість жителів Польщі (скільки там православних, 2% зараз?) святкують Різдво 25 грудня, а ми будемо як дураки 7-го? Та ні-і-і.

Ага, ну і українські церкви – православні (раніше УПЦ КП та УАПЦ, тепер ПЦУ) та греко-католицька – залишаються на юліанці. Чому? Не в останню чергу через дикість і тупість населення. Населення, яке і досі живе в форматі “ми з Росією проти тлєтворного вліянія Запада”, населення, для якого (навіть попри купу всього із США, починаючи з “Макдональдсів”, комп’ютерів і айфонів) Штати – це майже пекло на землі, а Росія – це “наш православний старший брат”.

І для цього релігійного, а точніше псевдорелігійного лохторату – перехід на новоюліанський календар буде справжньою “геополітичною катастрофою”. Не сам по собі перехід, а те, як його подасть ФСБ, російське телебачення та Кірілл із своїми посіпаками. І тут в принципі православних колишнього КП, а нинішньої ПЦУ можна навіть і зрозуміти – по сусідству у них потужний ворог, у якого як мінімум парафій по території України більше, і який моментально включить пропагандистську машину. А він включить, не сумнівайтеся. Він її уже давно включив, і всі ці вкиди, чутки та ін. навколо всього процес створення ПЦУ – це якраз і є робота цієї машини. А тут такий привід – “католикам продалися, США, Заходу, Гейропі бездуховній!”

Тому я в принципі згоден із митрополитом Епіфанієм – все повинно робитися поступово. Принаймні, в тій ситуації, коли Московський патріархат має усі можливості і потужності для контратаки.

І разом з тим, я вчергове наголошую – вся причина у вас, люди, громада, суспільство. Це як із переходом церков із РПЦ(У) в ПЦУ. Зібралися, прийшли, заявили вимогу до панотця, перейшли. Це ваша церква, де ви маєте на це право. Так само і з календарем. Доки ви будете споживати цю тухлятину про “католицький календар” і “зраду православного світу” – доти ФСБ/РПЦ вами і буде крутити, як циган сонцем.

ЗІ. Чому не переходять на, в принципі, свій григоріанський календар греко-католики – вибачте, не знаю. Я не є частиною цієї церкви, не цікавився питанням, тому нічого не можу сказати. Можливо, теж застрягли у середньовіччі, де це питання було політичним, а не технічним, можливо, якісь інші нюанси є.