Білорусь як Арагон

Третій і останній текст про Білорусь. Правда, не зовсім про Білорусь. Точніше, зовсім не про Білорусь. Але…

Є така країна – Іспанія. Після прийняття Конституції країни 1978-го року вона поділяється на 17 автономних спільнот. Андалусія, Арагон, Каталонія, Валенсія, Мурсія, Галісія, Мадрид, Естремадура… Відповідно, жителів різних регіонів називають андалусійці, арагонці, каталонці і таке інше. Але є одна важлива відмінність.

В Іспанії, крім власне іспанців (кастильців), живуть іще три корінних народи – баски, галісійці і каталонці. Відповідно, три автономні спільноти – Галісія, Каталонія, Країна басків – мають особливі права. А ці назви – “галісійці”, “каталонці” – це в першу чергу етноніми, тобто назви народів.

А от андалусійці, арагонці – це катойконіми. Тобто це назви жителів тієї чи іншої місцевості (Андалусія, Арагон), не більше. От живуть в Андалусії іспанці – їх називають андалусійці. А в Мадриді – мадридці. Все логічно.

Але штука в тому, що Арагон колись був не регіоном в складі Кастилії/Іспанії – а незалежною державою. І у цієї держави була своя мова! Цитуємо Вікіпедію:

“Арагонська мова розвинулася з народної латини в Піренеях в VII-VIII ст. під очевидним впливом баскського субстрату. У середні століття мова називалася наваррського-арагонскою, оскільки Арагон перебував під владою Наваррского королівства.

Разом з Реконкістою, або експансією Арагона на південь, на землі мусульман, арагонська мова поширювалася на захоплені території. XIII-XIV – час найбільшого поширення арагонскої мови”.

Отак. А що ж було далі? А далі було ось що.

“Після об’єднання Арагона з графством Барселонським арагонська мову зазнала сильного впливу каталонської. Королівська канцелярія використовувала в діловодстві латинь, каталанську та арагонську мови”.

Але це не фінал історії. Бо далі в Арагон прийшла Кастилія.

“Після встановлення в 1412 році в Арагоні кастильської династії Трастамара, кастильська мова швидко перетворилася в мову двору і арагонської аристократії. Міське населення і аристократія стали першими осередками кастиліянізаціі, яка перетворила арагонську мову в “мову сіл”.

А 1469-го король Арагону Феррандо Другий, більше відомий як Фердинандо, одружився із Ізабеллою, королевою Кастилії. Це призвело до об’єднання цих держав, на Піренейському півострові з’явилася нова країна, яку ми знаємо нині, як Іспанія. Ось чим були Кастилія і Арагон на момент об’єднання:

1193_src

Про кастильську мову знаємо ми всі. Це нинішня іспанська мова – одна із світових мов, одна із офіційних мов ООН. А “кастильська” – це її друга назва. Ось подивіться, як маркується ця мова на сайті ФК “Барселона”.

а44

Просто два факти із сьогодення цієї мови. Факт номер раз: “Приблизно 407 мільйонів осіб розмовляють іспанською як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою після китайської)”. Друга мова у світі за кількістю рідних носіїв, на секундочку. Факт номер два: “Іспанська — друга у світі за популярністю серед іноземних мов (після англійської). На початку 21 століття вона випередила французьку”. Друга мова у світі за популярністю, на секундочку.

А що ж сталося із арагонською мовою? Читаємо Вікіпедію: “Зараз нею говорить близько 12 тис. осіб (30 тис. як другою мовою), головним чином у Північному Арагоні — в провінції Уеска (Собрарбе та Рібагорсі), а також у деяких районах (комарках) провінції Сарагоса”.

42 тисяч осіб. Із загальної кількості жителів Арагону – 1 308 563. 3,2%. А якщо взяти тільки тих, хто реально говорить арагонською, як першою, рідною мовою – 0,9%. Ось мапа Арагона, на ній червоним вказана територія, де ще хоч якось побутує арагонська мова (фіолетовою позначена каталанська):

800px-Aragon_languages.svg

Оце і все, що залишилося від арагонської мови.

І білоруська мова стройовим кроком іде до такого ж стану. Власне, вона практично там – незважаючи на заяви жителів Білорусі під час переписів про те, що вони “володіють” білоруською. Вчора говорили, сьогодні володіють, а завтра уже тільки знають про її існування. А післязавтра – уже і не знають. Бо немає ніякої необхідності знати – не кажучи вже про володіти і розмовляти.

І так само, як арагонець – це уже давно не носій арагонської мови та/чи арагонської етнічної ідентичності, а всього лише житель певного регіону, – так само білоруси досить скоро стануть не назвою етносу, а просто жителями певного регіону. От є кубанці – росіяни, які живуть на Кубані. Сибіряки – росіяни, які живуть в Сибіру. І будуть білоруси – це такі росіяни, які живуть в Білорусі (чи то пак Білорусії). Зі своїм акцентом, так. А хто сказав, що у кубанців немає акценту?

P.S. До речі, українську мову теж намагалися туди загнати. І загнали б, якби було більше часу і ресурсів. Або якби залишили Західну Україну Польщі. Уявіть собі Україну без трьох галицьких областей та двох волинських (і, відповідно, Закарпаття, бо якого без Галичини було б приєднати до СРСР). В мовному, політичному питанні і т. ін. Навіть механічно – у “третьому турі” виборів-2004 із результату

Ющенко – 15 115 712, Янукович – 12 848 528

без цих шести областей стало б

Янукович – 12 418 416, Ющенко – 10 263 227.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s