Лукашенко здав Білорусь. Що на це скажуть українські лукашенкофіли

Ну ось і все. Історія Білорусі як суб’єкта геополітичної реальності добігла кінця. І тут нас цікавить рівно дві речі.

Для початку зазначимо, що, якщо й пересічному українцеві в принципі все одно, що там відбувається із чужою країною (і це нормальна реакція, ненормальна – це якраз коли починають сунути носа і розказувати, хто правий у, скажімо, каталонській історії), то є два важливих моменти, які змушують нас цікавитися таким явищем, яке раніше називалося Білорусь, а тепер знову, як і за совка, називатиметься Білорусія.

Перший, найголовніший – це те, що 1084 кілометри білорусько-українського кордону стають 1084 кілометрами московитсько-українського кордону. А це означає, наприклад, що наступний воєнний стан треба буде вводити уже на всій території країни – бо областей, які не межують із Московією, залишиться менше половини (десять). Але це найменша проблема. Бо насправді проблем буде значно більше. І не тільки, до речі, для України – а й для Литви, для Польщі. Литва виявиться з двох сторін оточена Московією, і до Вільнюса там рукою подати.

Нам потрібно буде посилювати північний кордон, відповідні військові структури, під більшою, ніж нині, загрозою опиняються Київ і, якщо ви забули, то Чорнобильська АЕС. А Путіну все одно, що там буде із жителями сусідніх областей Білорусії – це та жертва, якої він навіть і не помітить.

Втім, про це вам детальніше розпишуть люди, які значно краще знаються на темі. Я ж хочу акцентувати вашу увагу на другому моменті.

У нас в країні є дуже багато не тільки божевільних, які голосували за Ляшка і Рабіновича, які голосуватимуть за Вакарчука і Зеленського – а ще й такі персонажі, яким завжди подобався Лукашенко. Вони навіть протиставляли його Порошенку (а раніше Турчинову, як в.о. президента) – мовляв, от нам би такого керівника, той би не віддав Крим! До речі, Лука якраз і звинуватив Україну, нинішнє її керівництво, у тому, що, мовляв, здали Крим. І заявив, що він Білорусь не здасть. У нас тут же – це ж було в ефірі у Савіка Шустера – затягнули пісню про те, що оце от справжній хазяїн країни!

І штука в тому, що він дійсно – хазяїн. І, як справжній хазяїн, взяв і продав свою власність. За скільки – ми, можливо, дізнаємося пізніше. Але те, що він її продав – причому продав остаточно, тому що процес цей розпочався іще в далекі 90-і, при великому “демократу” Єльцину. А тепер процес завершується абсолютно логічним фіналом.

Так от – цікаво мені було б почути цих українських лукашенкофілів. Що вони скажуть тепер? Невже у своїй ненависті до чинної української влади переступлять і через це – вигадуючи найдурніші виправдання на кшталт “зате у Білорусі гарні дороги залишаться”?

Але в одному Лукашенко дійсно виявився правий. Він би Крим не здав. Із двох причин. По-перше, у нього немає “Криму”. Точніше, вся Білорусь – це “Крим”. Бо в Україні, крім Криму, є не тільки Галичина, яка ЗАВЖДИ буде за незалежність своєї країни, а й Правобережжя, яке не таке ура-патріотичне, але цілком усвідомлює себе окремим від московитів народом і не дуже поспішає в обійми “старшого брату”. У Білорусі всього цього немає. Хіба вигадана Вейшнорія… Вся Білорусь – це мікс Криму і Донбасу. Може, ще якогось Харкова, і то я не впевнений, що якесь місто в Білорусі можна порівняти із Харковом – у слобожанській столиці все-таки  велика кількість патріотично налаштованих громадян. (Як мінімум у форматі “як для Білорусі” патріотично налаштованих.) Тобто у Лукашенка немає справді білоруської Білорусі. І в цьом, до речі, його пряма вина – він у свій час зробив усе, щоб знищити білоруську Білорусь.

А по-друге, Лука не здав би свій Крим, по суті це вся Білорусь, тому, що ніхто її анексувати і не збирається. Білорусь розчиниться у складі Московії так тихо і непомітно, що пересічні московити помітять це лише тоді, коли зміниться титулування їхнього царя (ви ж розумієте, що захоплення цієї нещасної країни робиться із двох причин – по-перше, підняти рейтинги кремлівського карлика, по-друге. дати йому можливість легально, не дуже змінюючи законодавство, царювати, в принципі, довічно). А коли це помітять пересічні білоруси – тут, я думаю, варто вживати цей термін уже не в етнічному, а в територіальному значенні, як кубанці чи сибіряки – це уже нікого не хвилює. Бо на них усім наплювати. І Путіну, і, безперечно, Лукашенку.

А головне – на білорусів було наплювати самим білорусам. Коли вони здали свою країну цьому популістичному антикорупціонеру, а потім не підтримали тих, хто намагався йому опонувати, задурені казками про соціалістичний рай на землі, який Лука обіцяв повернути.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s