Читаю тут на трапку блог одного діяча, «колишнього директора з розвитку», умнєйшу, опитнєйшу тобто людину. І на тобі – «Через десять років московити будуть збирати полуницю в Черкасах, мити унітази в Конотопі і виносити судна з-під бабусь у Дрогобичі. Запам’ятайте цей твіт ©».

В цей момент я знаєте що згадав?

Тих дєятєлів, які розказують, що нє, Заходу розпад Московії не потрібен, потому шо це ж спровокує громадянські війни, а вони у свою чергу – таку хвилю міграції, що маманігарюй…

І от у мене ці дві думки так акуратно сплелися в одну. Про яку я вам зараз хочу розказати.

От дивіться. Коли люди виїжджають, досить масово виїжджають, кудись – там, у цьому «кудись» обов’язково з’являються етнічні квартали. Чайна-тауни там, українські квартали десь у Чикаго чи Прудентополісі. Ну, це закон жанру – серед своїх на чужині простіше.

А ви знаєте якісь московитські квартали в світі?

Ну-у-у, рібята, «Брайтон-Біч» – це нудно і прогнозовано. А ще – неправильно. Бо, по-перше, це не московитський квартал, а єврейський. Туди євреї виїжджали. А по-друге, не єврейський, а радянський. Бо туди не євреї виїжджали (вони такі ж євреї, як і отой їбланоїд Андрюша Еберс німець; так, той самий, який у Німеччині розказує українській біженці, що «разгаварюйтє парускі, а нє паукраінскі») – а радянські люди.

Та де ж московитські квартали?

А їх немає.

Знаєте, чому? Бо навіть після більшовицької революції московити якщо і виїжджали – то це були «вершки суспільства», а не «простий народ». Простий народ там, він не те що за кордон – він в Москву на роботу не поспішає їхати. А то чого б там ціла купа мігрантів із Середньої Азії працювала. Вони ж, москвичі, самі плакалися, що як їх ті [нецензурні і не толерантні епітети на адресу таджиків, молдаван та інших] задовбали. А своїх не можуть набрати. Бо ті краще зіп’ються у себе в Мухосранську, чим піднімуть сраки і поїдуть працювати.

Так то у Москву. А до нас вони тим паче не поїдуть. За будь-яких умов. Просто тому, що для них це – приниження найвищого ступеню.

І як мігранти не втечуть. Саме тому, що не втекли після ВОСРа. Це українці їхали із Королівства Галичини та Володимирії у Канаду на початку минулого століття, а потім із СРСР після Другої світової. Причому перша хвиля була не політична, а винятково комерційна – тобто люди їхали працювати і заробляти.

Московит так не вміє. І це не стереотип, це сувора правда життя. Ті московити, які вміють – вони, по-перше, уже виїжджають, по-друге, їх мало (і це не ті, хто збиратимуть полуницю; в усякому разі Галкіна і Козирєва я собі на таких роботах не уявляю), по-третє, вони он у Грузії та Вірменії їдуть. І туди й їхатимуть. (Тим паче, Грузії імені Іванішвілі сказали, що в ЄС їх не чекають, хе-хе.) Або в Казахстан.

Так що не треба розказувати ці байки – як позитивні, веселі, так і негативні, залякуючи. Московити ні на заробітки до нас не приїдуть, ні біженцями від кадировщини не побіжать. Багато їх у голодні (а ще до того ж і бандитські, реально бандитські, а не так як у нас) 90-і виїхало на заробітки? З українцями, яких утричі менше, і не порівняти.

Будуть і далі сидіти у себе в Мічурінськах, спиватися, клясти владу, голосувати за неї, далі спиватися. А для тих, хто за Уралом, особливо за Красноярськом – так і взагалі нічого не зміниться. Ну, хіба замість Путіна в Москві буде якийсь місцевий «путін». І все. Чого кудись їхати? Бухати і ширятися можна  й тут.

І це добре, до речі (я про «не поїдуть»; хоча і про «бухати» з «ширятися», в принципі теж). Навіщо вони нам тут? Щоб що? Ви ж розумієте, що від них нічого доброго чекати не варто. Вони навіть теоретично (!) непогану ідею Арестовича (як я вас, а? А я по роботі подивився його розмову із, хе-хе, Івановим) зіпсують, причому прогнозовано і очевидно зіпсують.

Так що не вірте ні лякалкам про купу московитських мігрантів, ні байкам про московитів-заробітчан. Вони радше в бочці з бражкою утонуть, чим свою дупу піднімуть. Ото є така «биліна» про Іллю Морівця, якого у московитів називають чомусь Муромцем (я б написав, чому, але Цукерберг забанить) – який 30 років лежав на печі. Так ото усі ці особі, вони лежатимуть і не встануть. Бо Ілья Муромєц, без гепіенду, це і є їхній національний герой. Валятися (і бухати; а ви думаєте, що він 30 років робив? У Фейсбуку шарився? Так Цукерберг його тоді не вигадав ще) ,як мішок з гімном, і відчувати свою «велич». І все.