Продовжуємо мандри новинами 90-х. Зараз у нашому фокусі – лютий 1991-го.
Усі попередні випуски.
Січень 1991 | Лютий 1991 |
Частина 1 | Частина 1 |
Частина 2 | Частина 2 |
Частина 3 | Частина 3 |
Частина 4 | |
Частина 5 | |
Частина 6 | |
Частина 7 | |
Частина 8 |
А тепер – до свіженького. (Ну, ви розумієте.)
Були колись такі часи, коли люди виписували газети і журнали додому. І не просто виписували. Ось навіть рекордсмен такий на Чернігівщині знайшовся. 64 видання, мама мія!
В радянські часи на цю тему взагалі намагалися не говорити – принаймні, до 1983 року і фільму “Пацани”. Але на початку 90-х цензура уже повсюди відступала, тож з’явився у “Голосі України” і отакий матеріал.
Майбутній український урядовець і навіть в.о. прем’єр-міністра Василь Дурдинець (який народився у Чехословаччині, але на Закарпатті) тоді займав посаду в МВС УРСР. Ось він розказує про криміногенну ситуацію в республіці.
Зверніть увагу, які області він називає найкримінальнішими в Радянській Україні. Найзахідніша з них – Житомирська.
Початок 90-х – це той час, коли ще існує УРСР, але парламент республіки, ніби готуючись до незалежного капіталістичного існування її (а, може, і без “ніби”…) – у справжньому, а не зеленоклоунському турборежимі готує і приймає закони, які уже не те що назріли, а й перезріли – але яких досі не було.
Ось вам репортаж про один із таких днів Верховної Ради.
Ну, і наостанок – просто картинка. Із загадкою. Як зараз називається ця станція київського метрополітену? 😉
На цьому усе, а у п’ятницю будуть новини про українізацію в Канаді, генофонд України, українське золото, кримський компроміс і наказ одному дуже відомому депутату.
Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності!