“Наші 90-і” закінчили з новинами січня 1991-го – і переходять до другого місяця того року, останнього року існування СРСР.

Втім, для початку нагадаємо усі попередні випуски.

Січень 1991

Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7
Частина 8

А тепер – го в лютий 1991-го!

Славні то були часи. Уявіть собі, що за 10 років до того хтось би феєрив по обласному центру із підробними ксивами КДБшників. А на початку 90-х ця організація тимчасово перебувала в певній жопі (на наше щастя) – тому ось такі історії, як описана нині у Запоріжжі та області.

В регіонах УРСР на початку 91-го почали з’являтися нові телеканали. Ось і у Чернівцях створили телекомпанію ТВА. Досі існує, аякже.

Початок 90-х – це час, коли про проблему функціонування української мови в Україні заговорили на повен голос. Ось і один із відомих шевченкознавців, на жаль, вже давно покійний Георгій Неділько підняв цю тему на шпальтах “Голосу України”.

Зверніть увагу: деякі проблеми – скальковане невідмінювання чоловічих прізвищ на “-о”, скажімо – і досі актуальні в українському політикумі. 30 років недостатньо було деяким індивідуумам, щоб вивчити українську.

Ото ж наступного разу, коли вам хтось заїкнеться про те, що “треба дати час” – покажіть тій людині новину з лютого 1991-го. Що, мало часу дали?!

А ми йдемо далі – натрапляємо на інтерв’ю із уже не раз згаданим у нашому проєкті Олесем Донієм.

Прочитали в інтерв’ю фразу – “пізніше прокурор УРСР пропонував мені підписати каяття-зобов’язання”? А знаєте, хто був цим “(генеральним) прокурором УРСР”? А відомий вам Михайло Потебенько 🙂

Ну, і завершимо випуск, як то водилося ще у програмі “Врємя” – новинами культури.

Ви знали, що у Хмельницькому експонувалися роботи Пабло Пікассо та Сальвадора Далі? А от тепер знатимете 🙂

На цьому усе, а у вівторок будуть новини про про мило для автомобіля, дитсадок для церкви та спробу штурму телецентру у Запоріжжі.

Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності!