Христос народився – а ми продовжуємо огляд новин першого десятиліття нинішньої незалежної України у форматі проєкту “Наші 90-і”!

Січень 1991 року ми вже оглянули, на черзі – другий випуск лютого.

Список попередніх випусків:

Січень 1991	Лютий 1991
Частина 1	Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7
Частина 8

А тепер – йдемо далі. Що ж там відбувалося у лютому 1991-го?

Ось класична новина для пізньорадянських часів. З одного боку – ще визнається, що “ми впєрєді планєти всєй”, за КІЛЬКІСТЮ мила, але уже і зазначається, що за ЯКІСТЮ ми, м’яко кажучи, у глибоченькій такій дупі.

Новина, яка з плином часу змінила своє забарвлення.

Якщо на 1991 рік це можна було розцінювати позитивно, як повернення до релігійних джерел – то зараз ця історія уже не те що відгонить, а відверто смердить “русскім міром”. До того ж, як бачимо, будівлю дитсадка передали усього на три роки – а пройшло уже тридцять. (Ще й “у безоплатне користування”!) І тепер навіть після рішення суду вони не поспішають виїжджати з будівлі дитсадка.

При цьому:

а) свою контору РПЦ(У) збудувала, звісно, не в центрі міста, а на околиці, але збудувало;

б) із дитсадками у Франківську зараз повний капець, тож ще одне приміщення аж ніяк не буде зайвим.

Але хура й нині там.

Йдемо далі. Не стільки новина, скільки коментар на актуальну тему.

Тема книговидавництва усю новітню українську історію є однією із найболючіших. А ось як на початку 1991-го починалася ця галузь у провінції – причому не обласних центрах, а у скромному місті Дубно.

А поки у Дубні започатковували видавництво – у Запоріжжі ділили телевізійні гроші. Аж Невзорова приплели і штурм телецентру вигадали.

В принципі, нічого нового з тих часів у Запоріжжі й не сталося – усе так же намагаються переділити фінансові потоки, а місто занепадає, занепадає…

На цьому усе, а у вівторок будуть новини про ціни на ринку, температуру на вулиці, українізацію Запоріжжя та партійне будівництво.

Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності!