[a.s. Нагадую – тексти цього проєкту були написані на початку 2011 року.]

Всім відомо, що в радянські часи на території нинішньої України існувала формально суверенна держава – Українська Радянська Соціалістична Республіка. Вона зародилась в Харкові, потім 1934-го року переїхала до Києва, де й проіснувала аж до 1991-го.

А потім вона зникла – з усіма її атрибутами, прапором, гербом, гімном. Зникла у невідомому напрямку, не лишивши по собі нічого, крім одинокого Леніна на Бесарабці. А куди ж вона зникла? Куди зникли головні атрибути – головний прапор, герб, головна пластинка із записом гімну УРСР?

Все це повернулось на свою малу батьківщину. (Звісно, йдеться про малу батьківщину УСРР – бо ж той самий гімн народився вже у київські часи) До Харкова. Там, у непролазних лісах Ізюмщини, у таємній резиденції “Харьков-2” вірними синами Леніна та Комуністичної партії й понині зберігається священний Грааль українського комунізму. Його зберігає невеличкий загін, який є майже відрізаним від світу вже 18 з лишком років.

Звісно, що про цю резиденцію знали. Знав і Леонід Кравчук, який одного разу бував там, ще до свого обрання головою ВР УРСР. Знала і місцева влада, в тому числі і Євген Кушнарьов – колишній губернатор Харківщини. Але його знання обмежувалось лише констатацією факту існування цієї резиденції та приблизним місцезнаходженням.

І от того нещасного для себе дня Кушнарьов разом із партнерами по мисливському хоббі, будучи напідпитку, вирішив таки знайти “Харьков-2”, аби подивитись на священні реліквії минулих часів. Вочевидь він думав, що там як хто й залишився, то кілька престарілих дідусів та бабусь – які зазвичай ходять на мітинги.

Тому зустрічі з воєнізованою охороною він явно не очікував. І в результаті отримав смертельні поранення. Потім все, звісно, списали на нещасний випадок, пустивши про всяк випадок чутку про те, що це було сплановане чи то ворогами, чи то соратниками вбивство. А насправді Євген Кушнарьов просто хотів зазирнути туди, куди нікому зазирати не можна.

Ви думаєте, звідки у купки комуністів взялась воєнізована охорона? А насправді у них немає ніякої охорони. Бо ті хлопці охороняли не реліквії від світу, а світ від реліквій. 1991-го таємний загін українських націоналістів знайшов резиденцію і оточив її. Вбивати людей не стали, навпаки, домовились, що будуть підтримувати їх життя продуктами і необхідними речами – в обмін на те, що вони ніколи не винесуть комуністичну заразу за межі “Харькова-2”. Цього останнього притулку справжнього соціалізму в Україні – і єдиного справді комуністичного раю.

Так-так, комуністичного раю. Бо продукти і товари люди, що замкнені на території резиденції, отримують безкоштовно, а працюють в своє задоволення. Ось так руками націоналістів в Україні таки було збудовано комунізм. Нехай і на маленькому, нікому не відомому острівці серед лісу.

———————————————–

Частина 1. Мобільна війна

Частина 2. Прокляття президента

Частина 3. Львівська брама

Частина 4. Помилки Януковича

Частина 5. Президентське подвоєння

Частина 6. Макіївські вибухи

Частина 7. Смерть Чорновола

Частина 8. Paul is dead

Частина 9. Столиця України

Частина 10. Київський Ленін

Частина 11. “Русский язык”