Не було ніяких слонів. Частина 11. “Русский язык”

[a.s. Нагадую – тексти цього проєкту були написані на початку 2011 року.]

У часи Російської імперії влада заперечувала існування української мови, називала її діалектом вєлікорусскаго язика, забороняла літературу українською.

Все це – від віковічної ущербності. Від вторинності. Від неповноцінності. Бо ж насправді ніякого вєлікорусскаго язика ніколи не існувало.

У східнослов’янськїй групі слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї завжди було всього дві мови – протобілоруська (старобілоруська) та протоукраїнська (староукраїнська). І це абсолютно логічно, бо ж мови могли існувати лише на території розселення народу, нації.

А на території сучасної РФ ніяких слов’ян не було. З’явились вони тільки під час колонізації українцями та до певної міри білорусами угро-фінських земель на схід від власної території. Так само, як з’явилась англійська на території сучасних США. Але ж нікому (крім Павла Дибенка) не спадало на думку вважати англійську мову, якою послуговуються на Американському континенті, американською, правда?

Під час колонізації українська та частково білоруська (оскільки білоруси все-таки менш колонізували угро-фіннів, обмежившись прилеглими територіями на кшталт Смоленська) мови були спотворені місцевим неграмотним угро-фінським населенням. Виникли нові діалекти, які з плином часу все більше віддалялись від материнського кореня.

Між тим, українська мова під кінець 18-го століття доросла до трансформації у сучасний літературний варіант. Першим твором, написаним сучасною українською літературною мовою, стала “Енеїда”. Це сталося 1798-го року, за рік до народження “создателя современного русского языка” Олександра Пушкіна. Чи ж не дивно? Ні, не дивно.

Бо ж на території, колонізованій українцями (згодом ця територія, як і США, перемогла колишню метрополію, і стала самостійною державою), і досі не існувало нормалізованої літературної мови. А всі ті “документи”, які дійшли до наших днів – це все фальшивки, які було фальсифіковано в 19-му столітті.

І коли Котляревський опублікував свою “Енеїду”, видавши таким чином грандіозного ляпаса Московії, імператор Павєл І замислився над створенням власної літературної мови. А зробити це було дуже важко. По-перше, не було грамотних людей, які б могли написати хоч щось літературне, по-друге, не було на базі чого створювати мову.Спроби створити літературну мову на базі існуючої суміші української та угро-фінських мов провалилась – мова вийшла, по-перше, страшенно кострубатою, а по-друге, зовсім не схожою на слов’янські. А тоді вже набирала обертів ідея слов’янськості московського народу – тож така мова була не просто не потрібна, вона була просто шкідлива.

Брати за основу материнську українську чи білоруську (що була материнською для західної та північно-західної частини Московії) було нелогічно з політичної точки зору – це ж у США не було імперських амбіцій, тому й мову свою, американську вони не створили. А імперії потрібна була своя мова.Тому звернулись до інших слов’янських мов – і зупинились на болгарській. По-перше, через кирилицю, по-друге, через схожість, по-третє, через пригноблене становище самої Болгарії – тоді болгарам було не до мовного питання, і те, що у них власне украли мову, ніхто й не помітив. А за мовчання Московія потім визволила Болгарію від турок.

Отже, мову нібито створили – доповнили болгарську мову місцевими та українськими словами, от і вийшла московська мова. Тепер треба було написати нею якийсь твір. Але – писати було нікому. Література та літератори ніколи не були в пошані у Москві, тому коли постало питання творіння нової літератури, виявилось, що потенційних письменників просто немає.

Довелося викупити у одного з іноземних посольств маленьке здібне негреня, навчити його новій мові – і 1817-го на світ з’явились перші рядки “Руслана і Людмили”, першого літературного твору, написаного новою, штучною “російською мовою”. А що було далі, всім добре відомо.

———————————————–

Частина 1. Мобільна війна

Частина 2. Прокляття президента

Частина 3. Львівська брама

Частина 4. Помилки Януковича

Частина 5. Президентське подвоєння

Частина 6. Макіївські вибухи

Частина 7. Смерть Чорновола

Частина 8. Paul is dead

Частина 9. Столиця України

Частина 10. Київський Ленін

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s