(a.s. Нагадую, усі тексти цього невеличкого проєкту – писані у першій половині 2011-го. Хоча – якраз ця частина могла би бути дописана без змін у вже готовому тексті, настільки вона точно відображає подальшу ситуацію.)

Україна пережила вже трьох президентів – Кравчука, Кучму та Ющенка. Зараз переживає четвертого, Януковича.

Кучма і Ющенко майже не світяться на політичній сцені, тоді як Кравчук грає досить помітну роль. В чому причина?

В проклятті президентів. Це прокляття – останнє, що встиг зробити в своєму житті найперший керівник УНР Михайло Грушевський, якого вважають першим президентом України.

Його прокляття заключається в тому, що той президент, який добровільно віддасть свою владу, буде змушений мучитись в пеклі української політики і після закінчення президентського терміну. Грушевський, який через свою нерішучість та непослідовність програв свою посаду і цілу країну, у смертний час прокляв своїх наступників – аби вони більше не допустили таких помилок.

Кравчук не повірив у це прокляття, але розповів Кучмі. Той спочатку спробував відкупитись від нього зведенням пам’ятника Грушевському в столиці, на сакральному місці, біля колишньої Центральної ради. Не допомогло. Довелося влаштувати підставу у вигляді Януковича, для того, аби зберегти свою владу. Про ці плани говорили всі і всюду, але навіть не підозрювали про справжню причину.

Незважаючи на невдачу у збереженні влади, прокляття Грушевського не подіяло, вражене розмахом Помаранчевої революції. На прощання Кучма розповів про прокляття Ющенку – і це було найголовнішою таємницею їх таємних переговорів.

Ющенко теж спробував обдурити прокляття – підписанням універсалів (згадайте, саме Грушевський ввів цей термін в український політикум). Теж не допомогло. Довелося влаштувати боротьбу із Тимошенко, розмінною монетою в чому виступив Янукович – який навіть не підозрював про справжні мотиви Ющенка (бо його не було на таємних переговорах Кучми і ВАЮ в 2004-му).

Звісно, боротьба Ющенка та Тимошенко не була аж такою, як 2004-й – але, зважаючи на персону ВАЮ, прокляття знов відступило. І тепер Кучма та Ющенко спокійно доживають свого віку, переживши страшне прокляття.

А Кравчук і досі перебуває в полоні останньої волі Грушевського. Тому і заяви його щороку змінюються – він шукає ту “кнопку”, яка б врятувала і вивела його із замкнутого кола української політики. Два рази на рік, 4 березня та 25 листопада, сторожі Байкового цвинтаря вночі бачать Кравчука біля могили Грушевського. Босий, у білій полотняній сорочці, він стоїть на колінах перед надгробком і молить свого попередника про зняття прокляття. Але той залишається незворушним.

Втім, розповідають, що останнього разу, 25 листопада 2010-го, один із сторожів чув, як Кравчук прошепотів, встаючи з колін: “…положення жовтого і синього кольорів…” Як відомо, УНР Грушевського мала жовто-синій стяг, де жовта смуга була розташована в правильному положенні, нагорі – а за Кравчука кольори поміняли місцями. Можливо саме за це прокляття Грушевського не відпускає ЛМК…

Частина 1 – Мобільні війни