Черговий текст Жені Панкратова із збереженого мною архіву.

Учора, як ви знаєте, КМІС оприлюднив результати лютневого соцопитування, і я хотів би зупинитися на парламентських виборах.

Цей текст Жені Панкратова – один із особливих.

Ви знаєте, що я подумав. Що от зараз багато хто – і з умовно притомних, та навіть безумовно притомних людей теж – розказує, що “а-а-а, так нічо і не було, то США так, нагнітають”.

Як і обіцяв, публікую статті Євгена Панкратова, які були розміщені на давно закритому “Форумі Франкова”.

Я знайшов ту статтю Жені Панкратова, яку обіцяв, і дещо значно більше!

Тема, про яку я давно хотів поговорити. І яка, я упевнений, викличе багато негативних емоцій. Але нам не звикати 🙂

Підніміте мені повіки: не бачу! — мовив підземним голосом Вій, і все збіговище кинулося підіймати йому повіки.