Війна війною, а “Наші 90-і” – за розкладом!

Усі попередні випуски – за цим лінком (і завжди будуть за цим лінком).

А тепер – поїхали у березень 1991-го!

І почнемо ми з одного “героя”, який розказував, як їздив із свого Луганська до Львова захищати пам’ятник Леніну. І не просто так собі дядько, а цілий народний депутат УРСР. Почитайте, як драматично він описує ті події 🙂

Між іншим, судячи з даних Вікіпедії, досі живий цей Квасов. Жив на пенсії у Луганську, зараз, імовірно, громадянин “ЛНР” та, можливо, і Московії. Задоволений, певно 🙂

Ех, а як у нього “падали в обморок старики и женщины”. Коли при їхній владі старики і жінки падали не в обморок, а від кулі НВКДшного ката – то нічого. А тут, бачте, портрет з рук вирвали. (Певно, сам Тягнибок виривав 🙂 )

Йдемо далі.

А в и знали, що на Донбасі є газ?

Ну, що сланець є – це уже ми усі в курсі, пам’ятаєте, яка була історія з істерією у часи президентства Януковича.

Ні, от я завжди вважав Хмельницьку область однією із найсовковіших в УРСР. Звісно, то всьо було неспроста – вона 20 років була прикордонною, і її спеціально накачували совком по самі вінця.

Але, бачте, як – березень 1991-го, вже і прапори жовто-сині вивішують, і пам’ятники Леніну валять, а у Хмельницькому “Чекістський вісник” починає виходити.

Цікаво, чи довго він проіснував?

Цікава новина про українське кіно.

На жаль, ні фільма такого на Ютубі немає, ні про театр “Воля” інформації. А задумки у людей були воістину грандіозні…

Березень 1991-го – це час, коли Компартія ще почувалася трохи в силі. І бачте, які листи продукувала. (Думаю, про те, що підписи ці ставили аж ніяк не добровільно, не треба вам пояснювати.)

Цікаво, а що це за “хоробрі захисники нашого міста – солдати батареї Муравйова”? Коли і від кого вони захищали Станіславів?

“Перейменування ж вулиці Леніна – акт, спрямований на знищення останньої згадки імені засновника Радянської держави в місті Івано-Франківську”. Читаю і плачу. Від сміху. Хоча сам текст ніфіга не смішний. Почитайте там про “мертві тільця дітей”. Ви ж, сволочі, самі їх і убивали – але досі, у березні 1991-го, валили це на бандерівців!

Леніна – це нині Богдана Лепкого. Там, між іншим, на її початку стоїть такий компартійний будиночок п’ятиповерховий, де жили місцеві партійні бонзи.

На цьому все, а у п’ятницю будуть новини про нові запорізькі ціни на продукти та стрілянина на “Комунарі”, закарпатські прикордонні переходи, святкові дні на Тернопільщині, а також агітування за і проти головної події березня 1991-го!

Слава Україні – і слава нам, хто пережив легендарні дев’яності!