Знайшов невеличкий архів своїх ранніх матеріалів. Розпочинав я роботу як штатний працівник у видавництві “Магнат” (старші товариші його називали “издевательство” – похідне від “издательство”). Там власник, він же головний редактор усіх видань – колишній КҐБіст, що характеризувало. Наприклад, журнал запису приходу і уходу з роботи (в тому числі й на інтерв’ю чи заходи). Працював я… Read More Моя журналістика. Іздєватєльство “Магнат”

Жили колись на запорізькій землі меноніти. А потім зникли. Виїхали, хто встиг. Хто не встиг – того перестріляли (“німці” ж, вороги). І залишилася від них ще трохи жива архітектура та новодільний пам’ятник. І ще вулиці на їх честь цього року поперейменовували (завдяки в тому числі й місцевому краєзнавцю Роману Акбашу, який не втомлюється нагадувати про… Read More Chortitz, Manitoba

В Запоріжжі сталася дуже характерна історія. Характерна в плані недосконалості наших законів і нашої ж ментальності.

У нас в місті саме в ці дні виступає цирк “Кобзов”. Цікава, кажуть, штука. Для дітей. Але з’явився ще один цирк – для дорослих.

17 березня 2016-го в Запоріжжі демонтували останнього (без урахування окупованих територій) Леніна в обласних центрах. Фотозвіт про подію – далі.

В моєму рідному місті проходить унікальний для всієї України процес.

Дивилися сьогодні з сином старий-престарий (1988-го року) фільм Пенні Маршалл “Big“. Той, що з Томом Хенксом. Цікаво було пояснювати шестирічній дитині певні перипетії стрічки, і ще цікавіше слухати, як він сам їх “доганяє”. А ще мені подумалось ось що.

Мені інколи здається, що такий сильний спротив будь-яким змінам (а “будь-які зміни” – це перш за все звільнення від комуністичної інфекції; і я зараз не про ідеологію, тобто перейменування чи пам’ятники, а і про економіку з культурою) в нашому суспільстві – винятково через один дуже важливий момент.

У запорізької влади нарешті дійшли руки до декомунізації. Я вам зараз поясню, чому радіти немає смислу.

Невеличка фотогалерея із головного запорізького гандбольного дербі.