Жили колись на запорізькій землі меноніти. А потім зникли. Виїхали, хто встиг. Хто не встиг – того перестріляли (“німці” ж, вороги). І залишилася від них ще трохи жива архітектура та новодільний пам’ятник. І ще вулиці на їх честь цього року поперейменовували (завдяки в тому числі й місцевому краєзнавцю Роману Акбашу, який не втомлюється нагадувати про цю сторінку – і наживо, на екскурсіях, і своїми до біса цікавими матеріалами). А десь далеко, на іншому кінці планети…

Десь далеко в канадській провінції Манітоба є місто Стайнбек – Штайнбах німецькою. Німецькою, бо містечко це теж менонітське. І на півночі цього Штайнбаху є музей менонітів – ціле село. А тепер ось вам кілька скрінів зі сторінки цього музею. Почитайте уважненько (англійський же всі знають на достатньому для цього рівні).

Бачите – “Розенталь, Південна Росія”? Так от ця колонія, Розенталь – це нинішня Верхня Хортиця, Дніпровський район Запоріжжя.
А тут навіть пояснювати не треба – “острів Хортиця”.

Ці два монументи стояли тут, на запорізькій землі. Але оскільки “наша історія” – це винятково пам’ятники Леніну-Дзержинському та таблички на честь Дмітрія Ульянова, то врешті нащадки тих невідомих нам жителів правого берега Дніпра просто забрали їх до себе. (А деякі – не змогли. Бо їх просто знищили.)

І тепер вони стоять в Канаді. А не в Запоріжжі. І музей – в Манітобі, а не на Хортиці. До речі, про Хортицю.

Йдеться не про острів, а про колонію Хортиця – це там, де зараз досихає 700-літній запорізький дуб. Чужа нібито для них земля, з якої їх вигнали тільки за “неправильне” походження. А бачите – дуб росте. Нащадок нашого.

І ще одне.

Як ви можете здогадатися – це не про нашу Хортицю. Ну не міг у нас дім молитви функціонувати до 1967-го року. Правильно – ця “Хортіц” знаходиться там же, в Канаді. І, кажуть запорізькі краєзнавці – не тільки в Канаді, а і в Південній навіть Америці.

І це – Хортиця, дуб – їхня історія. Далеких і вже не знаних нами менонітів. А у нас до останнього часу навіть топографічних ознак менонітської історії не було. Багато жителів Молочанська (містечко в центрі області, де розливають однойменну мінералку) знають, що ще 101 рік тому їх місто називалося Гальбштадт? Та там хоч якісь артефакти залишилися. А у Вільнянську (це під Запоріжжям, як Боярка від Києва по відстані) навіть цвинтаря не лишилося – вивезли у невідомому напрямку…

P.S. Дуже символічний пам’ятник, чи не так? Жили люди, жили – а потім їх вирвали звідси, і отака от діра в історії. Зате Леніна не трожте – бо то “наша історія”. А це, виходить, так…