Заяви, які змушують замислитися – а чи думає президент України над тим, що він говорить?

Сьогодні, у Всесвітній день футболу (якщо вірити сайту УПЛ), хочеться привітати усі українські футбольні організації та клуби із цим великим святом. Привітати так, як я умію – цифрами 😉

Ми часто любимо говорити про бумеранг, який обов’язково повернеться, себто про те, що той, хто зробив якесь зло – неодмінно отримає його у відповідь. Це, звісно ж, в основному красиві слова. Але бувають такі історії, де бумеранг справді повертається. Про одну із таких – сьогоднішня розповідь.

Якщо у вас ще є сумніви щодо того, на чиєму боці на наступних виборах будуть реєстрові патріоти – давайте проаналізуємо одне інтерв’ю.

Перемоги “Баварії” та “Бенфіки” у шостому турі Ліги чемпіонів дозволять нам побачити давно забуте видовище.

Після відеозустрічі президента США Джо Байдена із паханом РФ(гб) Володимиром Путіним народ кинувся аналізувати те, що було сказане – точніше, оприлюднене – прес-службами обох глав держав. Чим припустилися головної помилки.

Коротенька ремарка до звинувачення на мою адресу, що не варто розцінювати московитську мову як інструмент агресії Московії (зокрема, в Україні).

Одним із звинувачень на адресу командира роти ДУК ПС Дмитра Коцюбайла (позивний “Да Вінчі”) є те, що він не відмовився прийняти нагороду із рук, м’яко кажучи, не дуже рукопожатної для багатьох українців (особливо патріотично налаштованих) людини – президента Зеленського. А чи міг він відмовитися від цієї нагороди? І чи були подібні випадки в історії?