Якщо у вас ще є сумніви щодо того, на чиєму боці на наступних виборах будуть реєстрові патріоти – давайте проаналізуємо одне інтерв’ю.

Інтерв’ю все того ж героя дня, Героя України Дмитра Коцюбайла. Цього разу – “Главкому“.

Інтерв’ю починається з питання “Перед церемонією ви слухали виступ глави держави. З чим погоджуєтеся, а з чим – ні?“. Що ж відповідає Герой України?

Я дуже близько стояв до президента. Він розумів, про що він говорить. Одразу хочу зауважити: я не політик, не політолог, аби давати оцінки, я – людина військова. Так, я слідкую за усім, що відбувається в нашій державі, але говорити можу тільки від себе. Перш за все, мені дуже не сподобалася поведінка деяких депутатів під час промови президента. Щоби президент не говорив, його мають слухати в принципі, адже це було щорічне послання до парламенту. Це природно і нормально, що комусь щось сподобалося, а щось – ні. Але вислухати те, що каже глава держави, таки потрібно.

Яка цікава відповідь, правда? “Розумів, що говорить президент”, “вислухати главу держави потрібно”, “не сподобалася поведінка деяких депутатів”. Щось мені в цей момент згадалося. А, точно! Слова того ж Коцюбайла зразка березня 2018 року. Ось ці – про “тварів ненажерних“, яких “ми привели до влади”.

Цікаво як виходить – президента треба слухати, бо глава держави, а попередника чогось не треба було слухати, він чомусь “тварь ненажерна”. Цікаво, чим же таким йому Зеленський кращий за попередника? Ну, тим, що Героя дав – це зрозуміло. Тут він сам визнає:

Серед протестувальників, навіть серед націоналістів можна було почути думку: нагороджуючи вас президент Зеленський намагається загравати з націоналістами. Що ви на це відповісте?

Я вам скажу дуже просто: тут треба мати мужність, адже він розумів, кому дає таку високу нагороду. Він у моїй особі дав цю нагороду усім добровольцям, яких за вісім років ніхто не наважувався визнавати учасниками бойових дій. За нинішньої влади це нарешті сталося. Тому тут не питання загравання чи не загравання.

Бачите – мужність має. Порошенко, певно, не мав.

До речі, про ті слова про “тварів ненажерних”. Вони ж коли були сказані? У березні 2018 року після розгону отого міхотрусомайдану. А, між іншим, у день нагородження Коцюбайла теж акція протесту на Майдані збиралася. І журналіст, честь йому і хвала, згадав про неї. Ось цей уривок:

В день виступу президента у Верховній Раді, вже ввечері, відбулася акція протесту проти «держперевороту». На ній люди вимагали зокрема відставки керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Ви ходили на цю акцію, чи підтримуєте її вимоги?

Ні, сам я не ходив на акцію. Але дозвольте не коментуватиму це питання, адже я не політик. Я більшу частину свого дорослого життя провів на війні і моя задача – захист Батьківщини.

Бачте, не ходив. Значить, нічого такого у діях Зелебобія він не бачить. Інакше б точно пішов, як справжній патріот, правда ж?

А ще він – “не політик”, тому і не став коментувати ту акцію. Ну що тут скажеш, має право, не політ… А-а-а, ні, стоп. А ось зовсім недавно, кілька днів тому, він що говорив про дії в.о. президента в 2014 році?

“Знаєте, якщо чесно, мені здається, що якби Турчинов віддав наказ обороняти Крим, то наступу на Донбас не було би“.

Ти диви. Три дні тому був політиком, давав оцінку Турчинову. За події семирічної давнини. Події, в яких настільки багато невідомих факторів. Події, які розгорталися тоді, коли йому було тільки 18, і він був всього лиш випускником художнього ліцею. Але – це не заважає йому зараз коментувати дії того керівництва країни.

А зараз – в 26 років, маючи усю картину правління нинішньої влади як на долоні – не коментує. Бо не політик. І на акції протесту не ходить проти нинішньої влади. Певно, треба розуміти, це тому, що нинішня влада – це не “тварі ненажерні”, а мужні люди, бо ж визнали добровольців учасниками війни на Донбасі.

І отут, в цей момент у мене тенькнуло. Тенькнуло від цієї фрази – про визнання. Від оцих слів: “Він у моїй особі дав цю нагороду усім добровольцям, яких за вісім років ніхто не наважувався визнавати учасниками бойових дій“.

За вісім років. Ніхто не наважувався визнати.

*****************************************************************

Указ
Президента України
№ 42/2017 від 20 лютого 2017 року

За виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:

Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” СЛІПАКУ Василю Ярославовичу – учаснику антитерористичної операції (посмертно).

Президент України                                                                                       П.ПОРОШЕНКО

*****************************************************************

А ви знаєте, де воював Василь Сліпак, коли його убили на фронті? Він був кулеметником 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» (ДУК ПС). А командиром цієї роти був (і є) Дмитро Коцюбайло.

P.S. Після виборів-2019 так звані реєстрові патріоти – ті, що за “Свободу”, за “Правий сектор” і т. ін. -не відразу, але завели мантру про те, що “нинішня влада така ж сама, як і попередня”. І, наскільки я можу судити із прочитаного і почутого, длтримується її досі. Ба більше – виступаючи проти тодішньої влади у компанії більш ніж сумнівних персонажів згаданого вище Міхомайдану, нинішні протести вони воліють не помічати. І навіть про нагородження попереднім президентом свого ж побратима – забули. Аби показати, який молодець нинішній глава держави, що нарешті, на восьмому році війни, визнав добровольців.

У вас ще є сумніви щодо того, на чиєму боці будуть ці реєстрові патріоти на наступних президентських виборах?