Постскриптум до історії з Героєм України Да Вінчі. Як можна відмовитися від нагороди з рук президента

Одним із звинувачень на адресу командира роти ДУК ПС Дмитра Коцюбайла (позивний “Да Вінчі”) є те, що він не відмовився прийняти нагороду із рук, м’яко кажучи, не дуже рукопожатної для багатьох українців (особливо патріотично налаштованих) людини – президента Зеленського. А чи міг він відмовитися від цієї нагороди? І чи були подібні випадки в історії?

Були.  І зовсім недавно.

Новина березня 2018 року – У Коломиї атовці відмовились від нагород Порошенка.

Отак от. 12 учасників АТО відмовилися від відзнак та медалей Президента України “За участь в антитерористичній операції”. І нічого. Ну, звісно, Золота Зірка Героя – це не просто відзнака чи медаль. Але комусь і медаль є дорогою, необов’язково Героя чекати. Усім Героя України і не дадуть (і не дають).

Багато чого було в часи Порошенка, чого не є у нинішню епоху “квартальної” політики.

До речі, а ви знаєте, чому тоді ці АТОвці відмовилися? Я ж заголовок навмисне не увесь зацитував. Бо там далі йдеться про причину – “…на знак протесту проти жорсткого розгону пікетувальників у Києві”.

Хо-жо, ви забули про той розгон? І про тих пікетувальників? Ну, тоді я вам нагадаю, що та акція протесту розпочалася ще у жовтні 2017 року. Ну, пригадали?

Досі ні? Ну, тоді я вам нагадаю список учасників тієї акції протесту.

Політсили:

  • «Свобода»;
  • Європейська партія України;
  • Національний корпус;
  • Громадянський рух «Хвиля»;
  • «Альтернатива»;
  • «Громадянська позиція»;
  • «Демократичний альянс»;
  • «Рух нових сил»;
  • «Об’єднання Самопоміч».

І народні депутати:

  • Юрій Дерев’янко;
  • Світлана Заліщук;
  • Павло Костенко;
  • Юрій Левченко;
  • Сергій Лещенко;
  • Мустафа Наєм;
  • Володимир Парасюк;
  • Олег Петренко;
  • Єгор Соболєв;
  • Семен Семенченко;
  • Віктор Чумак.

Красиво, правда? Через рік усі чи практично усі (ну, далеко не кожному вдається така майстерна робота з політичного анілінгусу, як колишньому журналісту Сергію Лещенку) персонажі та угруповання персонажів… себто партії – підуть у небуття. Хтось ще пам’ятає “Рух нових сил”? Парасюка? А які там рейтинги у “Самопомочі” та Левченка і його нової партії?

Ах, ну так – на другий день протестів там з’явився сам Міхеіл Саакашвілі!

І от коли усю цю гоп-компанію розігнали підопічні Арсена Авакова (який невдовзі приєднається до усіх вищезгаданих персонажів у ситуативній антипорошенківській виборчій коаліції) – коломийські АТОвці відмовилися від нагород, отриманих… ні, не з рук Авакова, а з рук Порошенка.

Не шукайте логіки, друзі. Це ж Україна. 

До речі, де ці АТОвці зараз? Чим живуть, як ставляться до нової влади (яку і вони теж наближали, як могли; хоча, певно, вони наближали владу Юлії Володимирівни Тимошенко, хто ж тоді в Коломиї думав, що з’явиться такий несподіваний Володимир Олександрович Зеленський)? Цікаво…

Ні, я не закликаю “Да Вінчі” відмовитися від Зірки і звання. Взяв же – значить, не відмовиться. Та і Зеленський поки що нікого не розганяв. Ну, просто немає уже цих героїв – Соболєва, Семенченка (ой, його Зеленський якраз посадив чи то пак садить), Парасюка, “Самопомочі”, “Громадянської позиції”, немає кому влаштовувати шоу-майдани. І Саакашвілі немає – і навряд чи у найближчі роки буде. А так ви вони, звісно, дали жару нинішньому президенту. Чи поки немає за що?

А от до чого я б закликав пана Коцюбайла – так це не забувати, хто він і що він. І те, що він видатний доброволець (як мені написали в лічку у ФБ) і Герой України – це не дає йому, командиру роти, реального права розказувати, хто там що у 2014 році мав робити у верховному керівництві України.

До речі, цікавий який збіг – спочатку Зелебобій дає йому Героя України, а потім в інтерв’ю він стартує на Турчинова (голову штабу “ЄС”, якщо хто забув). Ось уривок із інтерв’ю Коцюбайла “Лівому берегу”:

Скільки може продовжуватись ця війна, і чи є ймовірність того, що вона буде вічною, як війна Ізраїля і Палестини, наприклад? 

Це політичне рішення, звісно. Але я не прибічник домовленостей з Росією. Про що з ними можна говорити? З терористами не ведуть перемовин. Вони напали, ми боронимо свою землю, нам треба їх знищувати і звільняти свої окуповані території. Все, на жаль, дуже ускладнюється тим, що ми маємо не допустити втрат серед мирного населення, а окуповані території доволі щільно заселені. І ми, звісно, дуже дбаємо про те, щоб не нанести шкоди цивільним. А тривати війна може насправді дуже довго. Але треба брати до уваги те, що й сама Росія не дуже стабільна. Вони скористалися нашою слабкістю, коли Янукович втік з усіма грошима, коли армія була в жахливому стані, коли у нас не було керівництва, всі боялися взяти на себе відповідальність. Але і в Росії теж буде такий момент, коли вона похитнеться, і ми маємо бути готовими до цього, маємо чекати на це, і вдарити прицільно в цей момент. 

Знаєте, якщо чесно, мені здається, що якби Турчинов віддав наказ обороняти Крим, то наступу на Донбас не було би. Якби там поклали пару сотень москалів, і вони би в трунах приїхали додому, то це би Путіна сильно протверезіло. А коли нема протидії, їм здається, що вони й до Карпат дійдуть без втрат, то це їх мотивує. А тепер навіть сєпари з ОПЗЖ кажуть: чого ж ви не воювали за Крим? Значить, це було не захоплення, а просто кримчане так вирішили. Зараз вони знов розраховують на те, що будуть Майдани, буде нестабільність, буде шанс знову вдарити, і дуже важко це людям пояснювати, бо одразу починається: о, ти продався! Але як я маю реагувати? Я ж розумію, що від того, наскільки тут, в Києві, все спокійно, залежить ситуація на фронті, це напряму впливає на хід бойових дій. 

***************************

Давайте без реверансів та компліментів – відразу по ділу. Що може людина, яка є командиром роти (це я не для того, щоб принизити Героя України, а щоб вказати його реальне місце у державній ієрархії, імовірність володіння ним інформації) реально знати про усе, що відбувалося в Україні, зокрема, в Криму 2014 року? Я думаю, навряд чи щось суттєве, щоб робити якісь висновки. Ну то і не роби. Не створюй зайвих приводів тебе у чомусь звинуватити.

Ну а що. Дивіться, зараз хтось, керуючись такою ж логікою – “я художник, я так бачу” – заявить, що пан Коцюбайло працює на Банкову, а та його званням Героя України просто купила. (І таке уже є, між іншим.) Підіть з адептами цієї версії посперечайтеся. Доведете щось? Ні. Бо раз йому можна робити якісь висновки про загальнодержавні операції, про які він нічого чи майже нічого не міг знати – то уж тут, де досить звести дві події у часі, кожен бажаючий може їх звести.

Знаєте, є такий фільм “Зайчик”. Недооцінений, на мою думку, фільм українського режисера Леоніда Бикова. І от там була така фраза – “Любіть мистецтво себе, а не себе в мистецтві”. Це стосується усіх. І Героїв України також. 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s