Те, що нинішня столиця однієї із російсько-терористичних квазіреспублік названа нинішньою назвою на пустому місці (на відміну від іншої, до речі) – це факт. А давайте глянемо, як же і звідки дійшла нинішня назва до берегів Кальміуса.

А давайте забудемо про бурхливе сьогодення – і повернемося у минуле, років на сто назад.

Два моменти, які я хочу відзначити в контексті Дня перемоги над нацизмом.

Прислав оце мені друг книжку про радянські міфи Другої світової війни. Читаю, значить. Звісно що один із міфів – це Катинь. Ну, що там німці поляків постріляли. І раптом я подумав про…

Жили колись на запорізькій землі меноніти. А потім зникли. Виїхали, хто встиг. Хто не встиг – того перестріляли (“німці” ж, вороги). І залишилася від них ще трохи жива архітектура та новодільний пам’ятник. І ще вулиці на їх честь цього року поперейменовували (завдяки в тому числі й місцевому краєзнавцю Роману Акбашу, який не втомлюється нагадувати про… Read More Chortitz, Manitoba

Вирішив нічого не вигадувати і не повторюватись – а просто зібрати з ФБ все, що я вже писав в цей день.

Що писала про події 63-літньої давнини українська еміґрантська газета “Свобода”. Писала в режимі реального часу – тому-то ці газетні шпальти є справжнім історичним документом.

Мені інколи здається, що такий сильний спротив будь-яким змінам (а “будь-які зміни” – це перш за все звільнення від комуністичної інфекції; і я зараз не про ідеологію, тобто перейменування чи пам’ятники, а і про економіку з культурою) в нашому суспільстві – винятково через один дуже важливий момент.

Нове слово в українській історичній науці та викладанні її школярам.