(К/Х)атинь

Прислав оце мені друг книжку про радянські міфи Другої світової війни. Читаю, значить. Звісно що один із міфів – це Катинь. Ну, що там німці поляків постріляли.

І раптом я подумав про…

Поліз у вікіпедію. Дивіться, що получається. (Я розумію, що це все не більше, ніж моя конспірологія – та все ж.)

Катинь:

В марте 1942 года поляки, работавшие в дислоцировавшемся в районе Козьих Гор строительном взводе № 2005, по указаниям местных жителей раскопали захоронения и сообщили об этом немцам, но в то время те никак не отреагировали на эту информацию

Проходить майже рік.

18 февраля 1943 года немецкая полевая полиция приступила к раскопкам могил в Катынском лесу и допросам местных жителей

Могил польських офіцерів. Яких убивали за наказом з Кремля – і там це чудово пам’ятають. Уявіть собі реакцію польського уряду у вигнанні – який знаходився в Лондоні, і який британська влада вважала повноцінним учасником війни, тобто як мінімум намагалася прислухатися до нього. (До речі, реакція таки була, і була неприємна і небажана для СРСР.)

І тут, через місяць, виявляється, що в Білорусі є ще одне село з такою ж – точніше, майже такою ж, різниця у одній букві – назвою.

Хатинь:

21 березня 1943 року в селі заночували червоні партизани з загону «Месники» бригади «Дяді Васі» під командуванням старшого лейтенанта Морозова. Наранок 22 березня, в 6 кілометрах від села вони влаштували засідку до котрої потрапило два взводи 1-ї роти 118-го поліцейського охоронного батальйону, сформованого з військовополонених та радянських громадян. Унаслідок атаки загинуло троє поліцейських та двоє німецьких солдат

Звичайне діло на війні, скажете ви – напали на ворога, постріляли, заховалися у непрохідних поліських болотах.

Але ні – не звичайне. Бо “після проведення операції партизани відступили до найближчого села — Хатині і зупинились там“. Навіщо? Це ж пряма підстава села і селян. І дійсно – “про напад було доповідано штурмбаннфюреру СС Дірлевангеру, котрий прийняв рішення про проведення операції із зачистки села“.

Далі ви знаєте.

Так от, подумав собі я. А не могла була ця історія з Хатинню всього лиш димовою завісою, аби  відволікти увагу від Катині? Напад на німців, відступ у село (до речі, там, в селі, загинули далеко не всі партизани, лише декілька), а не в ліс – і вуаля. Готова ритуальна жертва з такою потрібною вивіскою.

Фантазія? Ну так, звісно. Але – чи ж для когось секрет, що комуністи людей не жаліли і пачками стріляли чи відправляли на вірну смерть винятково заради своїх шкурних інтересів? Що їм були якісь 150 білорусів, загублених у лісах Логойського району…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s