Життя буквально кожного дня підкидає все нові і нові приклади того. як українське суспільство, із радістю нахапавшись в 2014-15-му роках Зради, вже не може себе контролювати, і як у нього, суспільства, відмовляють життєво важливі органи на кшталт мозку.

Це просто фантастична історія. Історія крайнього, можливо, остаточного отупіння людей під впливом зрадопропаганди.

От що значить – справжні майстри своєї справи!

Футбол “волелюблного народу Донбасу”, виявляється, не стоїть на місці. Ось буквально дві новини за останні дні.

Історія про українську спортивну журналістику, Григорія Суркіса і склеротиків.

Український футбол знаходить причини позажигати навіть там, де їх в принципі не може бути. Ось, наприклад, історія з матчем “Шахтар”-“Верес”.

Раз-по-раз наштовхуюся на одні й ті самі мантри – в Україні ксенофобія, расизм, нацизм, фашизм і все таке інше. Часто додається – “не те що в Європі, куди нас із такою філософією не пустять”.

В Московії учора горів ТЦ. Загинуло кількадесят людей, серед них – багато дітей.

Так-так-так, ану пригадаємо, що ж я писав про Героїню України.