Ні, справа не тільки і не стільки в премії “Оскар” для цього кіна. Ситуація значно глибша.

Це не був мій перший американський кіноконтент, звісно ж. Ми усі дивилися наприкінці 80-х “Рембо”, “Хижака”, Брюса Лі та усе те, що ви – якщо ви застали ті часи – пам’ятаєте. Тож якимось аж таким культурним шоком “Твін Пікс” не став. Він став…

…Що міг я, простий сільський хлопчик, у якого навіть не було дециметрової антени для перегляду новостворених місцевих каналів, які ночами крутили голівудські “шедеври” з відеокасет, побачити у своєму телевізорі на початок 90-х, крім зразків радянського і пострадянського кінематографа? Хіба що латиноамериканські серіали, які тоді уже почали заповнювати геть порожню нішу на величезному дикому сході. Але… Read More Into the night. Пам’яті Анджело Бадаламенті

Сьогодні по ФБ-стрічці гуляє дві теми, пов’язані із війною. Про першу говорити не буду, тут я просто закрив на 30 днів пости усіх тих, хто про неї написав, хай тішаться без мене. А от друга – це цікаво і показово.

Придумав отакий сюжет для художнього фільму в стилі якогось раннього Олівера Стоуна чи шо.

Є в Фейсбуці така штука, як “синдром Шаварша Карапетяна”.

Увесь світ уже, здається, перехворів корейським серіалом “Гра в кальмара”. Масові коментарі у соцмережах, косплеї/пародії у найрізноманітніших варіантах, мерч, навіть чебуреки у формі тих знаків із запрошення… А я от не дивився і не збираюся дивитися цей серіал. Поясню, чому. 1) Я з України. І з пізнього СРСР. Що мені усі ті корейські жахи після… Read More П’ять причин, чому я не дивився і не дивитимусь “Гру в кальмара”

Після сьогоднішнього дня коротку “золоту пору” українського кіно можна вважати закінченою.

А от я вам зараз розкажу.