Підніміте мені повіки: не бачу! — мовив підземним голосом Вій, і все збіговище кинулося підіймати йому повіки.

Те, що мене зачепило у вчорашньому шабаші під назвою “Національний відбір на “Євробачення”.

Ні, не тільки тому, що це зимова Олімпіяда, а я зимові види спорту люблю чуть менше, ніж ніяк 🙂

Дата, яку на Московії не хочуть згадувати. А варто.

Поки в Україні спостерігали за санкціями проти телеканалу “Наш” та реакцію його власника на рішення “наркомана, якого відмазав Пальчевський” – у світі жили зо-о-овсім іншими новинами.

Ще один олігарх вляпався в історію зі смертельною ДТП.

Ще один пост, присвячений архівам відомого радянського дитячого письменника Олександра Волкова (“Чарівник Смарагдового міста” та. ін.). Сьогодні будуть записи із його щоденника, присвячені власне письменницьким справам.

Можна багато говорити критичного про оту смішну “є-бабусю”, чи як там її. Але я скажу от що.