Є в Світовому океані таке місце – Challenger Deep. Безодня Челленджера. Найглибше місце на Землі, найнижча точка, куди може опуститися людина (три людини, якщо бути точним – Джон Волш, Жак Пікар та Джеймс Кемерон). Схоже, в українських політичних реаліях можна вводити поняття “Безодні Савченко”.
А то кажуть – ви б проаналізували професійно список основних претендентів на посаду, звільнену Фоменком. Ну от вам – моя топ-п’ятірка кандидатів. Із повним, тобто остаточним аналізом. (По алфавіту, ви не подумайте нічого.)
Всі про Конституцію (свої варіанти пропонують), і я про Конституцію. Отже…
Десять років я всередині футбольної журналістики. І десять років я бачу і чую одне й те саме. Оцю от боротьбу київських і донецьких, яка не те що оскомину набила, а від неї хочеться ригати далі, ніж бачиш.
Приходить запит у френди. Відкриваю сторінку. Останні пости – з отакими от лінками.
Знайшов свою стару, з університетських часів (перша половина 2000-х), статтю. Її навіть публікували в якомусь там локальному науковому виданні.
Люди, ви взагалі дивитеся, кого ви в країну пускаєте?
Ви не найтупіші в Європі. Є тут ще такі ж бевзі, яких можна надурити елементарною брехнею.
Після анексії Криму в інтернеті з’явився такий прекрасний хештег – #Крымнаш. Щодо появи «Кримнашу» є різні версії – Лурк пише, що це «український форс», хоча оперують ним (в серйозному значенні, а не стьобному) московити. Але то таке. Як би там не було – #Крымнаш це фактично їхня нинішня ідеологія.
Невеличка замальовка про найнизовіший футбол, про його емоційну і психологічну складову.
