Моя (псевдо)наукова діяльність

Знайшов свою стару, з університетських часів (перша половина 2000-х), статтю. Її навіть публікували в якомусь там локальному науковому виданні.

ФЕНОМЕН ЛІТЕРАТУРНОГО ГУРТУ В УКРАЇНСЬКОМУ ПИСЬМЕНСТВІ 90-Х РОКІВ ХХ СТ.

Миленко В.О.

Якщо розглядати літературний процес на Україні в ХХ  столітті в його співвіднесеності з розвитком світоглядної думки людства, то можна помітити цікаві паралелі. Література першої третини століття (до самогубства Хвильового й масових репресій) – це т.зв. “міфологічний” етап, спроба витворити міф про нову літературу європейського ґатунку, що була, з огляду на досягнення й здобутки, досить вдалою. Період “соціалістичного реалізму” (30-і – 80-і роки) – т. зв. “релігійний” етап, коли все письменство було жорстко поділене: на добре і погане, “наше” і “не-наше”, радянське й буржуазно-націоналістичне. Останній період, що хронологічно збігся з початком “перестройки” Горбачова, можна вважати етапом “філософії” – існують безліч взаємодоповнюючих, часто антагоністичних думок і поглядів на реальну дійсність, що трансформують цю дійсність, не заважаючи, однак, її існуванню. Апологетами  “філософського” періоду українського письменства виступають літературні гурти, або ж  угруповання.

Перш за все треба проаналізувати умови, обставини, перешкоди, завдяки яким (незважаючи на які) виникло це явище – літературний гурт, стан української літератури на той момент, та інші літературні та позалітературні чинники. Слід зауважити, що український радянський офіціоз ніколи не відрізнявся поміркованістю, ліберальністю на фоні тієї ж таки Москви (досить згадати лише той факт, збірка Павла Тичини “Замість сонетів і октав” передруковувалася російською мовою, українці про це могли лише мріяти), наслідком чого була атмосфера затхлості, “застійності” в літературному житті початку 80-х років. Генерація “шестидесятників” майже вичерпала свій потенціал, була розрізненою і розкиданою на теренах СРСР (в першу чергу, завдяки офіційній політиці Щербицького і Маланчука), невеликий спалах активності відбувся завдяки подіям на ЧАЕС, та докорінно змінити літературу зсередини та ззовні це вже не могло. Потрібен був кардинально новий підхід, новий погляд, нове мислення.  Це “нове” прийшло в українську літературу майже одночасно з початком перебудови – 1985 року, з виходом першої збірки прикарпатського поета Юрія Андруховича “Небо і площі”. Хоч, як стверджують критики, вона була написана в естетиці неоромантизму, та саме ця збірка дала поштовх до естетичних, ідейних змін в літературі, врешті, зміни орієнтації самої літератури; Андрухович же став засновником (точніше, одним із засновників) явища, яке розглядається в цій статті. Треба зазначити, що Андрухович (як і “Бу-Ба-Бу” в цілому) не були аж такими піонерами у змінах, зачинателями (чи основоположниками) сучасної української літератури. Досить згадати таких поетів, як Олег Лишега, Микола Воробйов, житомирську школу прозаїків тощо. Та лише “бубабісти” ці зміни і тенденції, певною мірою напівепатажною формою, винесли “назовні”, на широкий літературний загал.

Є декілька причин виникнення літературних угруповань. По-перше, в умовах тотального контролю відповідними органами літератури та навкололітературного життя перед молодими поетами, чиї думки не збігалися з офіційними, поставала проблема читача, слухача – словом, аудиторії. Не маючи змоги пробитися “назовні”, вони обрали “внутрішнє” існування. По-друге, як показав сумний досвід “шестидесятників”, протистояти Системі наодинці незрівнянно важче, ніж в будь-якому оточенні однодумців (хоч і дещо безпечніше). По-третє, літгурт, як і будь-яка організація, є своєрідним “трампліном” для досить посередніх літераторів. Хто, наприклад, знав би того ж Ірванця, якби не “Бу-Ба-Бу”, і що відомо широкому літературному загалу про того ж  Ірванця, крім участі в “Бу-Ба-Бу”. І по-четверте, соціально-політичні умови того ж таки 1985 року були, за всієї жорсткості радянського тоталітаризму, набагато ліберальнішими, ніж, наприклад, року 1964-го. Говорячи іншими словами, за цих умов і обставин, “тут і зараз”, літературні гурти просто не могли не виникнути як неминучий спротив навколишній дійсності.

Зазвичай розгляд феномена літгурту приходиться починати зі славнозвісного “Бу-Ба-Бу”. Не будучи першими хронологічно, вони перші змогли втекти “із зачарованого кола”[1;3] соцреалістичної дійсності, зуміли крізь тодішню двокольоровість, “нашо”-“не-нашість” витворити свій власний, ( не чорний і не білий ), погляд на світ, не вичленовуючи в ньому добре і погане, а просто пропускаючи його крізь себе. Для молодих Андруховича, Неборака і Ірванця це було тоді, 1985 року, та, певно, залишається і до сьогодні, не чим іншим  як грою. Грою, що є основною складовою частиною того явища, яке називається постмодерном. Звідси і назва (бурлеск-балаган-буфонада), звідси й іронічні Патріарх, Прокуратор і Підскарбій. Гра, іронія і сатира, карнавалізація суспільства і приховане знущання над “совєтським” минулим – все це “Бу-Ба-Бу” внесли в українську культуру (і літературу), докорінно змінивши уявлення про те, що і як треба писати. Беручи з української поетичної традиції лише те, що, на їхню думку, мало вартість (і досить часто – те, що було заяложено попередніми поколіннями чи, навпаки, майже непомічене), і на свій кшталт модернізуючи його, “бубабісти” створили  зовсім нову, ба навіть новітню українську літературу, що зустріла неминучий спротив старої літератури і її апологетів, що  не могли чи не хотіли розуміти вимог часу. Досить згадати про те, якою була (і залишається) реакція певних кіл на травестію О.Ірванця “Любіть Оклахому” чи повість Ю.Андруховича “Рекреації”. Не зважаючи на це, гурт залишається непересічним явищем не тільки літератури, а й культури. Фестиваль “Вивих-92”, постановка прозоопери “Крайслер Імперіал” у  Львівському оперному театрі, нарешті, створення нового різновиду віршованої поезії (“поетичне шоу”) – все це “Бу-Ба-Бу”. Львівський гурт став для української літератури таким епохальним явищем, що йшлося навіть про “постбубабістське” затишшя початку дев’яностих”[ 2;168].

Говорячи про літературні угруповання, слід зауважити, що, як  феномен українського письменства, вони виникли не в 90-х, а в 80-х роках. Крім самого “Бу-Ба-Бу”, це їхні земляки – львів’яни і хронологічні попередники – аванґардистський гурт “Лугосад” (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський), відомий з 1983 року, і бахмацьке угруповання “ДАК”, що існує з 1977 року.  “Лугосад” є до певної міри винятком з числа літгуртів, перш за все своєю цілісністю. Ніхто з учасників жодного іншого угруповання не є такими близькими один до одного у жанрово-стильовій палітрі, як “лугосадівці”. Навіть київська “Пропала грамота”, не говорячи вже про “Червону фіру”, учасникам якої “витворити спільної естетики та ідеології … не вдалося, та  й, здається, не це було метою об’єднання в один гурт “ [ 1;3]. Всі учасники “Лугосаду” пишуть у традиції аванґардизму (принаймні  вважають себе “третім аванґардом”[ 3;15 ]), бачать свої витоки у аванґардизмі та футуризмі 20-х, видають спільні збірки. Що ж до гурту “ДАК” з чернігівського  містечка Бахмач, то проіснував він, як цілісний колектив, до 1981 року, а найвідомішим членом цієї четвірки (що теж, до речі, винятково – майже всі інші гурти, як правило складаються з трьох осіб, чим не алюзія на сумнозвісні “трійки” НКВД?) є Кость Москалець.

На початку 90-х років у різних реґіонах України виникають гурти т.зв. “другої хвилі”. Характерною їх особливістю є естетична орієнтація на літературний доробок  “Бу-Ба-Бу”, вони навіть називають себе “постбубабістами” [ 1;3 ]. Географія гуртів досить широка: Харків, Тернопіль, Київ, Івано-Франківськ. До них належать “Червона фіра”, “Західний вітер”, “Пропала грамота”, “Нова деґенерація”. Літературні угруповання “другої хвилі” виникли в той період, коли українське письменство вже перейшло в “філософський” етап розвитку, тому перед ними стояли інші цілі – не втікати від реальності (точніше, “соцреальності”), а трансформувати, перетворювати її. Форми епатажу, шокування “обивателя”, іронічного та сатиричного, властиві тому ж таки “Бу-Ба-Бу”, присутні і в їх творчості, але ці форми вже втратили свій початковий зміст, саме тому вважати “Червону фіру” та інших послідовниками “Бу-Ба-Бу” можна лише формально. Вони створюють свою естетику та свою “ідеологію”, не схожу на попередні. Можна навіть сказати, що гурти-“дев´яностники” менш громадсько заангажовані. Андрухович і його товариші почувалися більш відповідальними за літературний процес сучасності, саме тому одними із засновників об’єднання “Пси святого Юра” та, зрештою, й Асоціації українських письменників (АУП) є саме  “бубабісти”. “Дев´яностники” ж у цій бінарній опозиції СПУ – АУП, як і в процесі розвитку літератури займають досить статичну позицію, грають роль “речі-в-собі”.

Володимир Даниленко у своїй передмові до збірки “Квіти в темній кімнаті” зазначив, що іще письменники-сімдесятники писали для читача. Вже вісімдесятники творили для вузького кола однодумців, а генерація  дев’яностих – лише для себе. Це, до речі, геніально пояснює той факт, що поети-дев´яностники не читають чужих віршів. Ще “бубабісти”, та й то на початку свого існування, читали “не-свої” твори, а дев´яностики – ні. Задля чого ж виник цей феномен, і коли він зникне (якщо взагалі зникне)? Видається найбільш реальним, що український літгурт повторить шлях французького (і європейського взагалі) сюрреалізму, ставши здобутком одного покоління. Вже зараз ті гурти, що виникають в різних кінцях України (типу “Друзів Еліота” з Ніжина), мають ще більш формалізований вигляд. Літгурт у тому вигляді, яким він створювався Андруховичем, Ірванцем та Небораком, лишився тільки формою, оболонкою, яка колись перетвориться в ніщо.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Бондар А., Ботанова К. Новітня українська поезія: генерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово.– 1998. – №2.– с.2-5

2.Яровий О. Покоління найщиріших (Молода українська література 90-х років) // Дніпро. – 1997.– №2.– с.168-174

3.Лучук Т. Літературний ар′єрґард // Сучасність.– 1993.– №12.– с.15-16

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s