Народ веселиться і среться через чергову скандальну історію, пов’язану з “Епіцентром”, а я, як завжди, помітив дещо інше.

Значить, сама історія з “Епіцентром” така. В інтернет-магазині цього гіпермаркету (може, і наживо, я не бачив) продавався ось такий чудовий набір.

“Продавався” тому, що зараз уже купити неможливо – я пробував клікнути на кніпочку “Купити”. І сама сторінка цього комплекту уже не відкривається.

І я подумав от про що.

От у нас 1 січня традиційно вшановується різними заходами річниця з дня народження Степана Бандери. І традиційно посольство Ізраїлю в Україні засуджує вшанування Голови ОУН(Р) (який з липня 1941-го по грудень 1944-го сидів у нацистських каталажках, зокрема, у концтаборі “Заксенгавзен”).

І от я подумав.

А чого ж посольство Ізраїлю не помічало, що в Україні продаються такі книжки? (Причому прямо у центрі столиці, на Майдані Незалежності продавалися, можливо, і досі продаються – я, коли жив у Києві, бачив на розкладках і “Майн Кампф” там, і іншу подібного штибу літературу.)

До речі, якщо ви не знали, то рівень антисемітизму в “бандерівській” Україні – найнижчий в Центральній та Східній Європі.

Чи немає в когось таких помічних окулярів для пана посла Михайла Бродського? А то якось дивно виходить, що в’язень одного тоталітарного режиму, давно убитий іншим тоталітарним режимом – його лякає більше, ніж книжки автора одного із цих режимів.

До речі, коли автору іншого режима, Іосіфу Сталіну, поставили пам’ятник у Москві – то посольство Ізраїлю чомусь ніяк не відреагувало. Принаймні, на сайті посольства Ізраїлю на Московії я не знайшов ніяких заяв за вересень 2017-го, коли відкрили той монумент. А Сталін і його пси – КПРС та НКВС – євреїв пресували зна-а-ачно сильніше, ніж усі ОУН, УПА, Петлюра та (хто там ще назначений совятником у антисеміти), разом узяті.