“Ярославський прийде – порядок наведе”?

Нещодавно довелося мені покататися поїздами до столиці. Звісно ж, прогулявся по столичному вокзалу “Київ-пасажирський”. А у мене є така фішка, що я на вокзалах завжди, якщо кудись їду – купую собі газету чи журнал. В основному спортивні. От і цього разу придбав собі номер “Футболу”.

Звісно, тут не стільки задля отримання інформації (смартфон в сумці, там уся інформація), скільки з цікавості, як зараз виглядає це культове і знакове для української спортивної журналістики видання. Ну, і не чуже воно мені, як-не-як – майже два роки пропрацював у ньому, дещо після себе там залишив. Пам’ятаю, як звільнився і йшов з колегами по редакції до метро тоді ще “Петрівка” – дядя Боба Таліновський тоді сказав, що я своїми матеріалами підняв інтерес до укрфутболу. Це я не для того, аби похвалитися, он, мовляв, я який, та і дяді Боби уже, на жаль, немає з нами, а інший колега, думаю, і не згадає того копійчаного епізоду. А просто для того, щоб пояснити, чому мені “Футбол” досі цікавий. (І коли один із нинішніх його працівників пафосно пише в соцмережах, що який Франков молодець і прогресивний, бо відсоток укрфутболу в журналі зменшився – я лише знизую плечима, бо ця “прогресивність” була ще в кінці 90-х, а потім журнал від цього, на щастя, відійшов. А через десятиліття, уже після того як я, який носився по редакції із щорічним альманахом Marca, уже пішов з редакції – “Футбол” таки розродився своїми аналогічними випусками, і по Україні теж.)

Отже, купив я журнал, сів у своє порожнє люксове купе, відкрив його… Звісно ж, читав лише “редакціонку”. А в ній – розповідь про те, як пан головред літав до Миколаєва на якусь там тусу, де вирішувалося – як і де ж взяти грошей для місцевого професійного футбольного клубу (“Миколаїв”, якщо ви не знали). Почитав я – і згадав мантру ще з довоєнних часів. Мантру, якою оперував пан головред. Звучала вона приблизно так – “нам би ще парочку олігархів підсадити на футбол”.

Ну от “підсадили” у свій час. Після початку війни ситуація, звісна річ, помінялася – але не кардинально. Просто замість одних бізнесменів у футбол прийшли інші. Дрібніші, примітивніші – Поворознюк з автоматом (пам’ятаєте той восторг одного із колишніх журналістів, нині влогерів, з яким він анонсував свій матеріал з власником “Інгульця”?), Козловський з істерикою в кабінеті очільниці “Арени-Львів” та ін. Але принципово, повторюся, нічого не змінилося.

Так, олігархів у футболі стало менше – ну, просто їх в Україні не так багато. І серед них далеко не усім цікавий футбол. Ахметов у футболі давно, Коломойський так чи інакше теж, Фірташ і Пінчук з футболом – це прямі, які не перетинаються. Були ще Димінський, який досі десь по Європах від правосуддя ховається, Клімов та інші…

А оце я побачив таку цікаву інфографіку.

Цікаво, багато у Польщі олігархів? Багато там грандів? Учасників групових турнірів ЛЧ?

А комерційні доходи на порядок вищі за українські.

І при цьому у нас головна подія найближчого майбуття – це повернення Ярославського із його новим “Металістом” до УПЛ. “Прийде – порядок наведе”, ага. Ну, прийде. Зробить свій клуб учасником єврокубків, імовірно, навіть ЛЧ. Чемпіоном, можливо, зробить. І?

Ну от Ахметов 25 років тому прийшов. З “Шахтаря” зробив дещо. А що з того українському футболу в цілому? Див. останній рядок інфографіки. Я вже не кажу про вічного київського гранда. “Сьогодні уся Україна уболіває за” – оце і все, що “Динамо” принесло українському футболу. Ну, і ще “філії” у різних регіонах країни – то Закарпаття, то Одеса…

Так і живемо. Від олігарха до олігарха. Переживаючи одночасно, щоб Суркіси пішли з “Динамо” і щоб вони знайшли якогось нового багатенького власника. Втішено споглядаючи на чергового агробарона без жодного царя в голові, який раптом вирішив прославитися ще і на футбольному фронті. Вірячи у різноманітні байки, починаючи із “обміну місцями” у різних лігах і закінчуючи великою “любов’ю до футболу”, яка подається як найвиша цінність для власника футбольного клубу.

(Боже, я написав ці слова про любов до футболу – і згадав текст під назвою “Сказка про белого осла”, присвячений Франкову і опублікований на давно забутому форумі його імені, frankov.kiev.ua, юзером “Мышка на сервере”. Там був такий пасаж:

Уже давно оставляют равнодушными фаллометрические упражнения Франкова на тему «кто больше любит киевское «Динамо». Уже все знают, что чемпион, а также серебряный и бронзовый призер в этом состязании Игорь Суркис. Ну так страстно, так пылко он влюблен в команду, что если бы мог, то просто переспал бы с ней. Теперь, правда, еще какие-то друзья с партнерами появились. То ли свечку держать вызвались, то ли после босса хотят попользоваться.

Вот все остальные так не любят. Не получается у них так сильно. Один придет – пива натрескается и уже ничего не может, другой всё семечки жрет вместо того, чтобы делом заняться. А главное, им за любовь заплатить нечем. То ли дело Игорь Суркис – миллионы отстегивает.

Франков не хочет понять, а скорее всего понимает, но прикидывается дурачком, что, стоя у рухнувшего здания, речь нужно вести не о любовных терзаниях и утехах, а о мозгах проектировщиков и строителей“.

Це, знаєте, коли було написано? Після “Туна”. 2005 рік. 16 років тому.

А через 16 років єдина радість в українському футболі – це що Ярославський повертається. А черговий журналістовлогер, беручи інтерв’ю у Олександра Владиленовича, запитує з надією в голосі – як ви, мовляв, думаєте, чи Коломойський теж повернеться із своїм “Дніпром”? Так, ніби це не Коломойський втопив попередній “Дніпро” (фіналіста Ліги Європи, на секундочку; до речі, багато учасників фінальних матчів ЛЄ уже припинили своє існування?) і доклався до знищення попередніх “Карпат”.

І при цьому цей журналістовлогер починав свою кар’єру в галузі не те що пізніше за Франкова – а пізніше за мене. Тобто начебто як вихований у нових умовах. А туди ж – “от би нам ще цього олігарха повернути у футбол”…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s