Отже, екс-міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на минулому тижні повернувся в український інфопростір. І відразу почав активно коментувати поточну політичну та економічну ситуацію в країні. Чому ж ця подія є аж настільки важливою, що варто звернути на неї увагу?

1) Для початку давайте згадаємо усі ті причитання ЗМІ та блогерів, які упевнено робили з Авакова практично диктатора. Людину, яка всього лиш очолювала одне із міністерств, так, довгий час, так, силове, а не культури чи спорту – але. Згадайте, скільки було матеріалів про те, як Аваков уже практично узурпував владу в країні, а Зелебобій при ньому взагалі ніхто. І що? І нічого.

Висновок: більше читайте українські ЗМІ.

2) Попри те, що усі ці байки про “диктатора Авакова” кудись несподівано зникли після його відставки – він все ж залишається важливим гравцем в українському політичному полі. Не суперпупер, але важливим. Тож варто придивитися до тих людей і організацій, на які він має вплив – для того, щоб розуміти, яку політику провадитиме колишній член “Народного фронту”.

3) Зафіксуйте момент повернення Авакова – і відслухайте його риторику, яка є цілком антизеленською. Уже на перших своїх ефірах після повернення екс-міністр розкритикував чинну владу. Особливо жорстко пройшовся про тій вакханалії сраколизства, яка панує зараз на Банковій – оті-во “мільярд дерев” і т. ін.

А, зафіксувавши, через деякий час звірте із рейтингами чинної влади і особисто Зелебобія. Можливо, не на 100% це було показово – але певний рівень впливу Авакова на суспільну думку ми побачимо.

4) Прослідкуйте, з якими опозиційними силами збігатиметься чи принаймні буде схожою риторика Арсена Авакова. Те, що він піде на наступні парламентські вибори – формально чи принаймні фактично, – це цілком очевидно. Я вам більше скажу – можливо, його політсила ще опинитьсґя у коаліції із “Євросолідарністю”. Як би це не виглядало зараз дикувато. При усіх його мінусах (а їх повно, дозвольте мені не нагадувати про них), Аваков все-таки є не настільки нерукопожатним, як, скажімо, ОПЗЖ, Мураєв чи “Партія Шарія”.

Висновок: це реальна політика, друзі. А в Україні не аж настільки хороший вибір, щоб крутити носом. І важливо, щоб правильні (з вашої точки зору) партії підійшли до можливих торгів із Аваковим з позиції сили, а не навіть на рівних. Коли такі персонажі у меншості – вони і поводяться інакше, ніж коли займають панівне становище.

5) Це повернення може принести просто цікаву і яскраву інформацію про ситуацію в українській політиці. Аваков знає немало – і, якщо почне говорити, буде що послухати. Особливо про нинішню владу. Він і так привідкрив завісу – а що буде, коли (якщо) заговорить на повну? Отож.

Висновок загальний: Звісно, нічого хорошого у таких персонажах, як Аваков, немає. Але принаймні ситуативно його можна використати для нападок на “Зеко-манду”. А далі головне – не дати йому розігнатися. Тобто не дати йому великий простір для впливу і маневрів. Врешті-решт, собака на цепу і собака без намордника і повідка – це різний рівень небезпеки.