Тема, навіяна попереднім текстом – про херсонських лохів, яких два “політика” (точніше, один “політик” і його посіпака-водій) кинули через свої статеві органи.

Так от, чому я вважаю голосування за так звані “регіональні партії” – тупістю, а саме існування цих партій – злом.

По-перше, регіональні партії як такі – це тупик. “Тупичок” Дрянінга. Ну проголосували ви за якусь партію місцевого князька Карпа Гарасимовича Залупівки. Вибрали його мером, а його партія отримала більшість у міській раді. Що далі? Що? Ні-чо-го. Ніякого загальноукраїнського порядку денного у цієї партії немає – і бути не може. Це чистісінької води феодалізм.

А феодалізм це через по-друге. От є такі партії – “Європейська Солідарність” і “Опозиційна платформа – За життя”. Будь-хто в Україні, хто не живе у себе в погрібі, може легко сказати, куди обіцяють вести країну “ЄС” і “ОПЗЖ”. Одні в одному напрямку – євроінтеграція, деолігархізація і т. ін., інші – в протилежному – тісніші стосунки (аж до інтеграційних процесів) з Московією, антиукраїнський поворот і т. ін. Тут все зрозуміло.

А скажіть-но мені, шановні регіональні виборці, куди вас ведуть ваші регіональні партії – “Нам тут жити”, “Рідний дім”, “Єдина альтернатива”, “Довіряй ділам”, “Команда Андрія Балоги”, “Блок Вадима Бойченка”? Куди? В жопу труди! Максимум, що вони можуть із ідейного (псевдоідейного себто) задвинути – це “за все хароше” і “на благо города і всєх харьковчан”. Тобто – “ми зробим болєє луччє”. Шо зроблять, куди зроблять? Хтозна. Але болєє луччє. Голосуйте за “Бригаду Саливона Первача”, він зробить краще, ніж інші”. Оце і вся ідеологічна складова цих “регіональних партій”.

По-третє, усі ці партії і блоки імені чергових місцевих князьків – вони є простою політтехнологією цих персонажів. Навіть якщо порівнювати із загальноукраїнськими партіями, я уже не кажу про класичні західні зразки – з них такі самі партії, як із телеклоуна президент. Да, президент із нього гівно, і про це давно говорено, повторюватися я не буду. Такі самі і з цих вивісок партії. У “ОПЗЖ” є два центри впливу, там йде серйозна внутрішньопартійна боротьба. “ЄС”, попри те, що основою партії є Порошенко, все одно має певні зачатки партбудівництва. А що таке “Блок Гервасія Дристуненка”? Це просто його водії, проститутки та інші посіпаки, яких особисто популярний Гервасій заведе у якусь місцеву раду. Тобто це крок – а то й два, три – назад порівняно із нинішніми загальноукраїнськими партіями.

Ну, і головне, по-четверте. Оскільки ці партії не мають жодної ідеологічної складової, оскільки ці партії на 100% є продовженням думок і позиції їхніх власників, усіх цих Юхимів Салогризів та Васілієв Підєрастових – вони дуже легко, просто-таки запросто перебіжать від одного загальноукраїнського сюзерена до іншого. Приклад херсонського Колихаєва вам у поміч. 

От ви проголосували за ОПЗЖ – і можете бути більш-менш упевненим, що ваш вибір ніколи не визнає “біндер”, “нациків” і т. ін. Або навпаки, якщо ви проголосували за ЄС – то можете бути упевнені, що ваш вибір ніколи не поверне у напрямку Москви. А коли ви голосуєте за “Партію Залупа Хуйбердиєва “Великі Гівнюки – наш рідний дім!”, бо його конкурентом є ОПЗЖшник чи “слугоурод”, проти яких цей Хуйбердиєв полум’яно на словах бореться – то ви не можете бути упевнені, що завтра вони не зіллються із “слугоуродами” в засосі. Почитайте, якщо маєте час і натхнення, як мери від “Свободи” успішно співпрацюють із “Слугою народа”. А на словах такі патріоти. А все тому, що вони фактично – а хтось і формально, як Симчишин (хоча до нього якраз претензій менше за інших, за іронією долі), уже є такими феодалами, а не членами загальноукраїнської структури.

P.S. І не треба мені розказувати, що “а он у Німеччині регіональні партії”. По-перше, Німеччина – федеративна держава. Там і кандидати в канцлери не в Києві сидять роками чи десятиліттями (правда, Юліє Володимирівно?), а у федеральних землях. По-друге, там партії – це партії, а не власність якогось Ганса Мельмана чи Адольфа Факінгітлера. По-третє, там “Християнсько-соціальний союз”, який сидить тільки у Баварії – завжди і неодмінно є союзником заганльнонімецького “Християнсько-демократичного союзу”, з ідейних міркувань, на секундочку, а не бігає туди-сюди, як алкаш за бутилкою (так, і там не без проблем у відносинах між ХДС та ХСС, всякого бувало, але такого, щоб ХСС раптом перебіг у союз до СДПН – там і уявити навіть нереально).