Православне поганство. Про “Різдво 25-грудня”

Мені якось не щастить із участю у різноманітних флеш-мобах. Ну, наприклад, колись, ще при старій донецько-бандитській владі було таке – “Не купуй цукерки “Конти” (здається, так), бо це контора Бориса Колеснікова”. А я їх і так не купував, бо вони просто погані. Чи там “Будь українцем, переходь на українську мову”. А я й так нею розмовляю, просто тому що з дитинства так повелось. Тобто кожного разу знаходиться якась причина, цілком прагматична, яка не дає мені долучитися до загального патріотичного підйому. Так і з ідеєю “Різдво 25-го грудня”.

Ні, я цілком “за” те, щоб ми святкували це свято, “як усі нормальні люди”. Але не з тих причин, як пише більшість дописувачів. От прочитав тільки що:

“Переходячи на григоріанський календар, національна церква, а з нею і вся країна, символічно пориває з усім консервативним і застійним, що стримує її розвиток, і починає рух до духовного очищення та реформ”

Не те щоб я не любив символізм – але. 1991-го Україна стала незалежною державою, змінила всю атрибутику – герб, гімн, прапор. Тут символізм аж із вух ліз. І що, дуже помогло? Та поки не виросло покоління вже українських дітей, які в 2014-му закінчили вузи і пішли у велике життя – Україна так і залишалась “пост-УРСР”. (Тому, до речі, й революція була неможлива раніше, а Майдан-2004 і через цей фактор також був лише веселим фестивалем – у порівнянні з Революцією Гідности.) Аж поки не виросли УКРАЇНЦІ, а не колишні совки – ніякої реальної України не було. Тому символізм – річ хороша, але непрактична. Якщо спиратися тільки на неї, то далеко не заїдеш.

Я для себе бачу два основних критерія, дві основних причини переходу української церкви, точніше, українських церков на григоріанський календар. По-перше, він просто точніший за юліанський. Власне, що говорить Вікіпедія:

“…юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд) на 11 хвилин 14 секунд. Різниця становить близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря.”

Чистісінький прагматизм. Ви будете використовувати старий годинник, який постійно відстає? Ні, купите собі новий. Ну так хай патріарх Філарет, митрополит Макарій та архієписком Святослав куплять собі нові годинники і не граються в політику. (Бо саме цим і обумовлене це уперте використання юліанського календаря. Ніякого іншого обґрунтування нема і бути не може. Все, що вам розказують – це казки дідуся Панаса.)

Ну, і по-друге, елементарна логіка. Українські церкви живуть за юліанським календарем – а країна давним-давно живе за календарем григоріанським. (Саме тому у нас і є таке дике свято “Старий Новий Рік”. Це просто Новий Рік за юліанським календарем, от і все.) І тепер дивіться, що відбувається.

У римо-католиків і притомних православних Різдво настає до Нового Року, а у “юліанських” православних і греко-католиків – після Нового Року. Не біда? Як сказати. Справа в тому, що у православних якраз перед Різдвом закінчується Пилипівський (він же Різдвяний) піст. І 31-е грудня, як і 1-січня – припадають на піст. Буде хтось у нас дотримуватися посту за новорічним столом?

Ні, я особисто знаю таких людей. Але таким чином вони самі себе – а точніше їх душпастири – позбавляють можливості нормально святкувати Новий Рік із усім світом. А усіх інших, тих, хто святкує НР – вони своєю “юліанщиною” провокують на гріх. Ну так перестаньте гратися у цю безглузду і непотрібну принциповість, перейдіть на нормальний, адекватніший календар – і не доведеться лицемірно закривати очі на тих, хто тиждень тому закусював горілку ковбасою, а тепер, бачте, приперся до церкви “розговлятися”.

P.S. А найсмішніше те, що ці православні ретрогради чіпляються за календар, запроваджений давньоримським язичником (Гаєм Юлієм Цезарем) – і відмовляються від календаря, схваленого християнином (Папою Римським Григорієм ХІІІ). Ах, ну так, для християн, особливо православних, немає ж більших ворогів, як інші християни, які зовсім трохи відрізняються від них самих. Пригадую, яка була істерика в РПЦ і у самого патріарха Алєксія ІІ (при тому, що він курляндський німець за походженням і талліннець за народженням), коли зайшло про приїзд Папи Римського до Росії. Та й митрополит української філії РПЦ Володимир не став зустрічатись із Папою, коли той приїжджав до України.

До речі, вся ця історія із ворожнечею між “своїми” дуже нагадує ситуацію в українському політикумі, чи не так? Поки одні “проукраїнські демократи” чубляться з іншими, проросійські сили, вибачте за тавтологію, набирають сили. Хоч би вже на прикладі Верховної Ради наші церковні ієрархи вчилися…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s