Міста-з-назвами. Про перейменування

Комітет ВР схвалив цілу купу перейменувань, зокрема, міст – в тому числі й обласного центру Кіровоград. Залишилися формальності. Але от що хотілося б сказати з цього питання.

Найголовніші міста із цього списку:

Кіровоград – Інгульськ

Артемівськ – Бахмут

Дзержинськ – Торецьк

Іллічівськ – Чорноморськ

Єдина назва, до якої претензії немає і не може бути – Бахмут. Повернення до історичної назви, назви відомої (Бахмут неабияким містом був у свій час, столицею Донецької губернії – в той час, коли Юзівку ще й не думали перейменовувати в Сталіне, та й сама Юзівка була просто робітничим селищем).

Торецьк, Інгульськ, Чорноморськ… Був я колись в гостях у молодого запорізького історика, нині кандидата наук Едуарда Андрющенка – і він мені показав цікаве видання. Ось воно:

Такі книжки в принципі цікаво погортати. Але я хочу звернути вашу увагу, як тоді, в другій половині 20-х, писалися назви деяких міст:

Артемівське, Старобільське, Луганське. Тому що – місто. Можливо, логічніше було й нинішні перейменування провести саме так – Торецьке, Чорноморське, Інгульське?

І про Кіровоград. Головна інтрига в перейменуванні цього міста була в тому, чи пройде ідея із поверненням до Єлисаветграду. Не пройшла. Сперечатися з тими, хто був проти, не стану – серед них є серйозні, притомні люди, наприклад, голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович (варіант “Інгульськ” якраз і був ідеєю ІНП). Просто зауважу, що повернення до “Єлисаветграду” можна було б і обґрунтувати з точки зору українських інтересів і української історії.

Ось список основних заборон української мови:

Єлизавета Петрівна була імператрицею Російської імперії з 1741-го по 1762-й рік. Як бачите, заборон в цей період або не було, або їх значимість була настільки незначною, що українські вікіпедисти їх не зафіксували.

Крім того, не можна не згадати про те, що саме при імператриці Єлизаветі були відновлені Гетьманщина і українські привілеї, знову з’явився інститут гетьмана. Тому, як на мене, можна було б і зробити виняток – у порівнянні із, скажімо, Дніпропетровськом-Катеринославом – мовляв, при цьому монарху Україну не стільки гнобили, скільки дали можливість розвиватись (про реформи Кирила Розумовського можете легко знайти інформацію в інтернеті). А всі інші – геть з пляжу!

Ну та, повторюся, тепер вже нема про що говорити. Інгульськ і Інгульськ. До речі, на території майбутньої Інгульської області є таке місто Олександрія. Свою назву воно отримало 1784-го року – чи не на честь принца Олександра Павловича, якого Катерина ІІ готувала своїм наступником? А якщо так – то чи не здається нелогічним, що назва на честь імператриці це погано (формально взагалі-то на честь християнської святої), а на честь імператора нібито й можна?

P.S. Згадалось ще про Кіровоград. У Леоніда Парфьонова в проекті “Російська імперія” є грубий ляп. Ось відео із серії про Олександра ІІІ:

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s