Фото з акції на підтримку Надії Савченко – з українських (і не тільки) міст.

Продовження посту про Савченко.

Не хотів зачіпати цю тему, бо смороду буде… Але все ж скажу.

Що писала про події 63-літньої давнини українська еміґрантська газета “Свобода”. Писала в режимі реального часу – тому-то ці газетні шпальти є справжнім історичним документом.

Пост проплачено… Кимось проплачено, треба тільки розібратись – ким. А пока розбиратимусь – читайте.

Просто підбірочка новин за останні роки 🙂

Ви знаєте, я сьогодні чітко зрозумів, що автору чи авторам Закону про декомунізацію треба призначити пожиттєву пенсію прямо від зараз починаючи, безкоштовний проїзд у всіх видах транспорту і квитки на матчі улюбленої футбольної команди. А знаєте чому? Бо я саме сьогодні наткнувся на дві просто фантастичні речі.

Мені інколи здається, що такий сильний спротив будь-яким змінам (а “будь-які зміни” – це перш за все звільнення від комуністичної інфекції; і я зараз не про ідеологію, тобто перейменування чи пам’ятники, а і про економіку з культурою) в нашому суспільстві – винятково через один дуже важливий момент.

Пост присвячується тим, хто досі вірить у діда Мороза, безкоштовні житло і медицину та російську опозицію.

Витягнув з фейсбука свій коментар – програмний, так би мовити. Звісно, про питання мови.