Патріотичний совок і хороший секретар обкому

Ви знаєте, я сьогодні чітко зрозумів, що автору чи авторам Закону про декомунізацію треба призначити пожиттєву пенсію прямо від зараз починаючи, безкоштовний проїзд у всіх видах транспорту і квитки на матчі улюбленої футбольної команди. А знаєте чому? Бо я саме сьогодні наткнувся на дві просто фантастичні речі.

По-перше, я написав пост про пам’ятник Щорсу. Що, мовляв, з ним робити? І багато хто написав, що нехай стоїть, бо це витвір мистецтва, а Щорс взагалі був за Україну (а УНР, з якою він боровся, ще невідомо, чи мала легітимність, бо її ніхто не обирав). Я не жартую – так і було сказано, що він за Україну, тому за це його і вбили московські комуняки. І це говорили не ватніки – у мене в френдах таких не помічено.

І друга історія. Тут я просто зацитую запорізький сайт:

Набольшую дискуссию вызвал вопрос демонтажа доски Всеволожскому. По мнению нескольких членов комиссии, он внес значительный вклад в развитие Запорожского края. Депутат же Запорожского горсовета Вячеслав Зайцев обратил внимание и на то, что мемориальная доска  доска размещена  на фасаде  Запорожского национального университета, появление которого во многом состоялось именно благодаря Всеволожскому.

Но,  как  отметили другие члены комиссии, согласно нормам закона о декоммунизации, доска первому секретарю обкома Компартии  должна быть демонтирована в обязательном порядке.

Ви розумієте, що відбувається? Є чітко і недвозначно виписаний Закон. Згідно з яким має бути зроблене ось це, оте і ще он те от. МАЄ БУТИ зроблене. І при цьому, при імперативності – і люди продовжують дискутувати, а потрібен він чи ні, той напіввигаданий “корисний ідіот” Щорс, і чиновники намагаються викрутитись і не знімати табличку, бо, бачте, при Всеволожському педінститут на університет перетворився.

Ви мене вибачте за прямоту – але уже однією фразою про “во многом благодаря” депутат Зайцев заляпав свою репутацію більше, ніж можна було уявити. Бо так говорили лише про Брєжнєва – “это личная забота Леонида Ильича”. Я вже не кажу про те, що вузами взагалі-то профільне міністерство керує. І рівень та статус воно має визначаи не за рівнем “благодарности” секретаря обкому. Ви хочете сказати, що секретар обкому продавив перепрофілювання ЗПІ в ЗДУ? Ну. молодець. Давайте тоді згадаємо, що він ще продавив – чого ж зупинятися на одному факті. Давайте, наприклад, згадаємо, що саме при Всеволожському пресували сім’ю Мирослава Симчича (він у нас в Запоріжжі жив, вулиця Союзна 50, кв. 56 – там і шмони робили; думаєте, за цією адресою музей зробили? ага, підберіть губу). Причому тут перший секретар обкому до КДБ? А яким тоді він боком до педінституту?

Так от. Якби – не хочеться навіть уявляти – в законі була б хоч найменша шпаринка, то ми б і десятої частини б перейменувань і знесень не побачили. Ми їх в принципі ще й не всі бачимо – але надія є, бо закон ВИМАГАЄ, а не пропонує на вибір громади (знаю я цю “громаду”, живу я тут не один рік). До того ж відповідальність в законі прописана – аж до кримінальної. А якби цієї відповідальності не було? А якби дійсно всі ці перейменування залишили б на місцеву владу без контролю з Києва?

Я вас запевняю – в Запоріжжі б навіть не розглядали питання знесення Леніна. По-перше, а чому київському Щорсу можна залишатися, а запорізькому Леніну не можна? Це як подружня зрада – досить зробити це один раз, і далі вже гальма відпускаються, бо яка вже різниця. Так і тут – один виняток, інший, третій… І понеслася коза по іподрому. Ну і по-друге – “це ж красиво”. Ви думаєте, у наших совкових чинуш не знайшлося б кишенькових “експертів”, які б написали потрібні висновки?

Тому – ніяких винятків. Ні для кого. Навіть для монументів неземної краси. І навіть для найдобріших секретарів обкому (я, правда, не дуже уявляю, як за 20 років на такій посаді можна було втриматися від, скажем так, не дуже хороших речей – очевидно, запорізькі депутати краще знають біографію Всеволожського…). Ще раз – НІЯКИХ ВИНЯТКІВ. НІ ДЛЯ КОГО.

І слава тій людині (чи тим людям), яка так виписала декомунізаційний закон, що всім божевільним фанатам совка і совкової скульптури залишається тільки лікті кусати, що Щорса раніше не зняли і не поставили десь в художній музей акуратненько. Бо зараз, після революції і під час війни, після тотального ленінопаду – ніхто з пам’ятниками церемонитися не буде. Раніше треба було про музей радянської доби думати, років 23 тому. Тоді і такого негатива ці істукани не викликали, і такої підтримки від “бабушок” не було б – просто їм тоді не про пам’ятники йшлося.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s