Як же 1-го вересня – і не про освіту.

Історія із фейсбучним хештегом #поштоваскринькаЄгорової збурила громадськість. А чого, питається, збурюватися?

Оце згадував про Петюню Симоненка тобто. І згадав, що він же у нас рекордсмен за кількісною участю в президентських кампаніях. І випадково натрапив на іще крутішого персонажа.

Ну що, як вам сьогоднішній виступ Юлії Володимирівни?

Для початку хочеться згадати свій текстик “Савченко. Спроба заглянути у завтрашній день“, написаний у день звільнення Надії – http://wp.me/p73rBW-1g9. Важко було не помилитися – скажете ви зараз. Угу – відповім я. А потім нагадаю про той натовп, який там в аеропорту бігав і був готовий мало не коронувати Савченко. Далі хочу нагадати про те, що… Read More Савченко. Крапка

Думаю, варто було б якось все-таки визначитися із адекватним використанням тих чи інших вивісок. Бо, наприклад, “журналіста убили” – на мою скромну думку – це коли убили людину саме за професію. Інтерв’ю брала у сепарів, а її за те, що “на Київ працює”, застрелили. А якщо, скажімо, чувак взяв у борг купу бабла, никався три… Read More Термінологічний постскриптум

Нарешті і у нас з’явився політик, який чимось виділяється із сірої маси. Тут ми від Московії відстаємо, але це поки що. Вік і завзяття на нашому боці.

Є в Світовому океані таке місце – Challenger Deep. Безодня Челленджера. Найглибше місце на Землі, найнижча точка, куди може опуститися людина (три людини, якщо бути точним – Джон Волш, Жак Пікар та Джеймс Кемерон). Схоже, в українських політичних реаліях можна вводити поняття “Безодні Савченко”.

Вирішив написати про львівську ситуацію. Хоча це не стільки про конкретно Львів, як про Україну в цілому (ми ж “єдіная страна”, і мудаки у нас майже всюди однакові, є лише регіональні особливості – хтось до сповіді ходить, хтось по пеньках стрибає).

Про два цікавих моменти хочу сказати, які напряму пов’язані із такою річчю, як маніпулювання людською свідомістю.