Як Єгорова нічим і не здивувала

Історія із фейсбучним хештегом #поштоваскринькаЄгорової збурила громадськість. А чого, питається, збурюватися?

От сядьте і подумайте. ДНР і ЛНР – це організації, які знаходяться поза законом. Це території, які знаходяться за межами правового поля. На них не розповсюджується міжнародне право. Тобто формально воно, можливо, і є – але по факту там ніякого правового поля немає. Там діють московитські спецслужби, армія та місцеві відморозки, які назвалися ополченцями та керівництвом цих “республік”.

Що таке відсутність правового поля – можна було зрозуміти хоча б на прикладі ставлення до українських полонених. Далеко ж не всі історії вигадані, є купа реальних, правдивих, задокументованих свідчень. Ви їх читали, бачили, слухали? Ну так тепер скажіть – з якого дива до українських (“укропских”) журналістів, та і зарубіжних насправді теж, ця мерзота буде ставитися інакше, ніж до військовополонених?

От і я думаю, що не буде. Ми тут всі для них за визначенням вороги. (Про те, хто продукує ці “визначення” – питання цікаве, але не до цієї теми.) Ба більше – там в самій ЛДНРії у них купа “ворогів”, тобто тих, хто незадоволений діючою владою. А з ворогами вони чинять легко і просто.

Тому цілком очевидним є – принаймні, я давно це зрозумів – той факт, що БУДЬ-ЯКИЙ журналіст, який працював на тій території, так чи інакше співпрацював із терористами та їх гебешними ляльководами. Співпрацював і, можливо, співпрацює досі. А оці от одкровення із електронічної пошти – лише підтвердження. Так як і риторика усіляких Станко, що побували там, навіть у полоні і “дивом” повернулися назад в Україну. В цих моїх словах немає ніякої ненависті до журналоїдів – лише констатація очевидного. Був? Значить, співпрацював. Можливо, співпрацюєш досі.

А тепер питання – заради чого все це? Мені, як споживачу їхньої продукції (інформаційного контенту), репортажі “звідти” непотрібні в принципі. Вся інформація про ЛДНР, на мою думку, потрібна лише в одному місці – Генеральній прокуратурі. А ще в Гаазі. От працівники тих структур мають збирати всю ту інфу, щоб потім правильно її використати. А героїчні подвиги Станко і Ко мені нецікаві. Зважаючи ж на післягероїчну риторику – все це є як мінімум шкідливим для України. А як максимум – злочинним.

Так що аргумент “Ми їздимо туди, щоб розказувати вам про” – я не приймаю категорично. Мені ваші репортажі непотрібні. І ваша робота на ворога тим паче. Хочете їздити туди? Вперед. Тільки ставлення буде відповідне. І однозначне. Грубо? Так бар’єрна контрацепція теж малоприємна штука. Зате без кондорів можна таких болячок наловити, що й коні двинеш. А я не хочу, щоб моя країна двинула коні – тим паче, через отаких от героїв шкіряного мікрофону. Звідси простий висновок – кожен, хто був там, працює на ворога. Ображайтеся, кричіть про наїзд на свободу слова – особисто мені пофіг. Україна дорожча за вас.

P.S. В США під час Другої світової війни, в її кінці, коли вже починалася т.зв. Холодна війна, спецслужби слідкували і навіть анулювали паспорт великого вченого Владіміра Зворикіна – підозрювали в шпіонажі на користь СРСР. Бо безпека країни та її громадян – на першому місці. Так це людина планетарного масштабу. А ви хто? Балаболи ефірні, які в елементарному не розбираються, зате понтів…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s