Садовий і бумеранг

Вирішив написати про львівську ситуацію. Хоча це не стільки про конкретно Львів, як про Україну в цілому (ми ж “єдіная страна”, і мудаки у нас майже всюди однакові, є лише регіональні особливості – хтось до сповіді ходить, хтось по пеньках стрибає).

Якщо спростити всю цю історію із сміттєзвалищем аж до схеми, то виходить дуже просто і зрозуміло.

Отже, є певна проблема. Проблема, з якою можна розібратися двома шляхами. Перший – це вирішувати її. Другий – нагрітися на ній. От, наприклад, сміття. Це ж не секрет, що на ньому певні персонажі у кожному місті України заробляють немаленькі гроші. Можливо, навіть колосальні, я до них у кишеню не залазив. А тепер подумайте, чи є вигідний цим людям завод з переробки сміття? Отож.

Отже, або вирішуємо, або робимо гроші. У переважній більшості ситуацій – та у всіх, але я просто можу не знати про позитивні випадки, тому скажу так обережно про “переважну більшість” – працює варіант номер два. У Львові, яко культурній столиці, наскільки я чув, пан мер хотів сумістити їх – і проблему вирішити, і грошей на пустому місці отримати.(Я кажу “на пустому місці”, бо будь-яка корупційна схема – це гроші з повітря, вони не заробляються економічно, вони витягаються з чужих кишень.)

Не вийшло. А далі ситуація дуже і дуже проста – гроші заробляються рівно до того моменту, коли трапляється щось, що не можна приховати чи перекрити якимось іншими подіями. У нашій ситуації – я не про Львів, а про Україну ХХІ-го століття – це традиційно смерть. Ну, чи такі речі, як у Врадіївці, де до смерти не дійшло, але народ підняло. А до того ті ж мусора творили, що хотіли, але не доводили до ручки – от і не знав ніхто про Врадіївку. Насправді, все це чиста психологія, тому тут нема про що говорити.

От у Львові і трапилося це “щось”. І тепер схема повертається, як той бумеранг, і б’є по голові того, хто на ній заробляв. Ну, чи хотів заробити – я не в курсі, чи мав там пан Садовий з тих, хто займається вивезенням сміття. (Хоча якщо правда, що пан Садовий має у Львові з усього, то-о-о…)

От і все. Нічого дивного, нічого унікального, нового і непересічного. Єдине – шкода людей, які загинули. А усім іншим, усім нам варто усвідомити одну просту річ – поки існуватиме нинішня політична система, зміни у ній можливі лише через дуже серйозні офіри. Часто – через такі, які вже не можна виправити. Ви думали, це тільки Януковича стосується? Аж ніяк, любі мої. Навіть такого всього побожного і європейського Садового теж. Бо вони люди одного політичного штибу – люди, які на владі заробляють. Як і всі інші. Є тільки, повторюся, регіональні відмінності – у Львові народ любить, коли пан у вишиванці ходить до сповіді, а в Донецьку, коли батя слухає чоткій ровний музон і бухає, як звичайний шахтар. От і все. А люди, які на владі заробляють, з влади просто так не підуть. Чим глибша зануреність персонажа у процес заробляння на владі – тим важче його звідки виколупати.

(Тому, до речі, я не голосував і не голосуватиму за партію Порошенка. Бо не можна давати забагато влади у одні руки. Навіть начебто хороші. Ні, якщо це будуть руки держсекретаря США – я згоден навіть на призначення його/її диктатором на якийсь певний строк. Бо це людина – хто б вона не була – із іншого політичного середовища, із іншою політичною культурою. У нас же таких не-ма-є.)

І ще одне, що хотів сказати – іще до перегляду ефіру на 5-му каналі, присвяченому подіям біля львівської ратуші. Журналістка Мар’яна П’єцух сказала дуже правильну річ, яку, можливо, вона й сама не зрозуміла. Мова була про те, що Садового лише зараз узяли за зябра, бо до того він нагрівався на позитивних речах – Євро-2012, мутки зі стадіоном, всі ці “Криївки” та інші заклади, під які, як стверджують місцеві жителі “в  темі”, мерія за безцінь розпродує кам’яниці у історичному центрі, і таке інше.

Так от, подумав я – в тому ж Запоріжжі навіть простіше боротися з мером, бо від нього навіть його виборці навряд чи чогось чекають. Свьокла воно і Свьокла. А тут такий ревний християнин (не без заскоків, про які ми пам’ятаємо – але львів’янам таке може і сподобатися, місто ж релігійне), патріот, у вишиванці до сповіді. Ну самі подумайте – “хіба може така людина бути поганою? Хіба може вона не дбати про рідне місто?”

Як той казав – “зрі в корєнь”. Вишиванка легко вдягається і легко знімається. Як і весь інший антураж. А справа – якщо вона не робиться, то оце уже реальний показник. Показник, а не показуха.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s