А давайте подивимося, як ситуація із рідною мовою у двох сусідніх східнослов’янських країн. Нагадаю, що у однієї державна мова одна, своя власна,  у іншої – дві, крім своєї, ще і мова окупанта.

От я учора натрапив у Фейсбуці на такий пост.

Об українську мову витирають ноги не тільки московити.

Моя попередня стаття, яка, як люблять писати інтернет-неучі, “взірвала інтернет” (42 тисячі переглядів – це не те що рекорд для мого ресурсу, це навіть не Еверест, а Олімп, той, що марсіянський), починалася із діялогу із дружиною. Діялогу, присвяченого мені. Тепер же я згадаю іншу нашу розмову, але вже присвячену їй. І – через неї –… Read More Хто зробив із моєї дружини українку

Почитав я “стенограму зустрічі Президента України Володимира Зеленського з керівництвом Верховної Ради та парламентських фракцій, 21 травня 2019 року”. І що я хочу вам сказати. Пам’ятаєте оту фразу картавого сифілітика про “кухарку” і “управлять государством”. От зараз до влади прийшли отакі от кухарки. І обслугою собі привели таких же кухарок.

Захопившись спогляданням за зе болашами і особисто зіц-президентом (чи тепер треба писати зЕц-президентом?), не всі помітили, що Кабмін затвердив нову редакцію українського правопису. Але дехто все-таки помітив.

Третій і останній текст про Білорусь. Правда, не зовсім про Білорусь. Точніше, зовсім не про Білорусь. Але…

Поліція поліцією – а суспільство знайшло можливість поквитатися із маріупольським генделиком, де українського військового побили за українську мову (принаймні, такою є головна неофіційна версія події).

Так, навіть у начебто програшній для Кремля ситуації – вона все одно є виграшною. І ось чому.

Ось яка новина вигулькнула на сторінці у улюбленої усіма нами Ірини Фаріон.