Чергова стрілянина за участю депутата. Що я собі думаю.

Читаю я, значить, новину на сайті МВС. Осьсьочки вона.

А у мене сьогодні невеличкий ювілей.

От тут людей дивує одна річ – чому всіх, хто відстоює права української мови в Україні, називають “агентами” чи “рукою Кремля”. Пояснюю.

Історія з Даною Яровою  та “И так поймут” практично розкрила ту проблему, про яку у нас намагаються не говорити одні і майже не знають інші.

Один яскравий приклад того, як можна легко і невимушено обхаяти українізацію.

Що ж, ситуація завершилася саме так, як це і прогнозувалося. Принаймні, мною 😉

За мотивами свіжого міні-срачика із одним із своїх улюблених сучасних українських письменників, Дмитром Білим (“Басаврюк ХХ” люто-бешено рекомендую до прочитання).

Дві статті про дві головні теми сьогоднішнього дня.