Чергова стрілянина за участю депутата. Що я собі думаю.

1. Віри словами одного Пашинського не може бути в принципі. І через те, що Пашинський. І через те, що нардеп. І через історію з Лозинським. Не забули ще? А відмазки, які ліпилися тоді? Отож.

2. Обов’язково треба почути версію протилежної сторони. Обов’язково. Неважливо навіть, що і як це буде сказано. Просто – треба. Інакше див. п. 1.

3. Віри в цій історії взагалі не може бути. Розслідування, настільки повне і прозоре, щоб будь-яких реальних питань не лишилося. Інакше в будь-якому випадку і з будь-яким фіналом історії – віри нардепу не буде в принципі. І не тільки конкретному Пашинському, а й владі в цілому. Можна дурити людям голови якимись економічними нюансами, вони все одно в це не врубаються. Але тут все дуже просто – розборки на дорозі. Це доступно кожному із представників лохторату.

4. Ок, у Пашинського був пістолет. (Про те, що законність його перебування в руках у нардепа треба перевірити і довести, треба нагадувати.) А у нас з вами ж – немає. І в такій ситуації, коли не Пашинського, а нас з вами вдарили б пляшкою по голові посеред лісу темного – у нас з вами б не було відповісти.

Ми гірші за Пашинського? Чим? Депутатським мандатом? Не факт. Скорше навіть навпаки. Я думаю, якщо провести дослідження – то відсоток наркоманів і збоченців в ВР буде більший, ніж у суспільстві в цілому. То, питається, з якого дива їм можна – а нам ні?

Я, до речі, не впевнений, що всезагальний дозвіл на зброю – абсолютно і беззаперечно правильний. Але! Питання “тих, хто рівніший” не може не виникнути. І обов’язково виникне.

І от яку відповідь на це питання дасть влада – це дуж-же цікаво. І найголовніший підсумок історії з пляшкою на голові Пашинського та кулі в нозі його опонента.