“Річниця Томосу”, “а ми Різдво 25-го святкували”… Господи, коли ти врозумиш своїх неграмотних і не бажаючих думати дітей! А поки ти думаєш – давай я їм поясню трохи? Ок.
Люди добрі, будь ласка, БУДЬ ЛАСОЧКА, не меліть єрунди. Бо дістало уже. Почніть врешті думати. А я вам в цьому допоможу. Поїхали.
По-перше, не існує ніякої “річниці Томосу”. І я це вам доведу за три абзаци.
Скажіть, що ми святкуємо 24 серпня? Правильно – свято називається День Незалежності. Тобто ми святкуємо день проголошення незалежності країни під назвою Україна. Незалежність якої була проголошена відповідним документом, ухваленим Верховною Радою Української РСР. Документ цей називається – Акт проголошення незалежності України. Ось він перед вами, щоб мені дoхлoго Пyтiна не бачити, якщо я брешу.
Отже, незалежність України була проголошена відповідним політико-правовим документом під назвою Акт. Але нікому на думку не спадає святкувати 24 серпня “річницю Акту”. Правда ж? Ви знаєте хоч одну таку людину? І я не знаю. Усі святкують річницю проголошення незалежності України. То чому ви тоді з упертістю барана пишете про “річницю Томосу”?
Томос – це документ. Цитуємо Вікіпедію:
“Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякій частині “материнської” (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія”.
Бачите, як все просто. Три абзаци – і зрозуміло, що “Томос” – це просто політико-правовий документ в православному християнстві.
Йдемо далі. Що сталося 5 січня? 5 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій І підписав томос про автокефалію, себто незалежність Православної церкви України. Знову цитуємо Вікіпедію:
“Автокефа́лія (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова) — це статус помісної церкви, як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви, що очолюється патріархом або архієпископом чи митрополитом. Етимологія слова буквально означає сам собі голова. Усі Автокефальні церкви занесені в спеціальний список — Диптих”.
Тобто. 15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі в Києві була створена Православна церква України. Створена в лоні церкви-матері – Вселенського патріархату. Так, усі ті, хто вважають себе (і є такими) парафіянами ПЦУ – 22 дні належали до Константинопольського патріархату. А потім очільник цієї церкви, яку ще називають Вселенський патріархат, дав ПЦУ незалежність. Підписавши томос про автокефалію. Як це робилося за усю історію існування Вселенської Православної Церкви (це не Вселенський патріархат, не плутайте, а сукупність усіх офіційно визнаних православних церков світу, які входять до Диптиху, того самого спеціального списку). Тут не сталося нічого нового, нічого незвичайного – стандартна процедура.
Отже. 15 грудня в Києві була створена ПЦУ. Створена шляхом об’єднання:
- практично усієї невизнаної православним світом Української православної церкви Київського патріархату (крім митрополита Ліонського, Паризького та всієї Франції Михаїла, який доєднався пізніше);
- усієї невизнаної православним світом Української автокефальної православної церкви;
- частини Російської православної церкви на території України, яка має особливий статус і називає себе “Українська православна церква” (Московського патріархату).
От усі ці архієреї створили нову церкву, яка була визнана церквою-матір’ю і увійшла до її складу. А через 19 днів отримала від неї незалежність і почала своє функціонування як п’ятнадцята автокефальна церква Світового православ’я.
Як доказ – ось вам сайт Константинопольського патріархату, там внизу на головній є розділ ΧΡΗΣΙΜΟΙ ΣΥΝΔΕΣΜΟΙ. І там три лінки:
Це значить – старі патріархати (перша четвірка Диптиху, автокефальні церкви – разом із Вселенським патріархатом – які з’явилися у перші століття існування християнства), нові патріархати (тобто автокефальні церкви, які управляються патріархами) та просто автокефальні церкви, предстоятелі яких носять інші титули. Скажімо, такі, як наш Епіфаній – митрополит. Або як предстоятель Кіпрської православної церкви – архієпископ.
Йдемо далі. Оскільки Вселенське Православ’я сповідує принцип помісності – тобто приналежності конкретної території (традиційно країни, але не обов’язково; на території Греції діють – не перетинаючись по території – дві різні канонічні православні церкви), то Вселенський патріархат визнав канонічною на території України ПЦУ.
Тобто – жодна інша православна церква із Диптиху не має права здійснювати свою релігійну діяльність на території України. Значить, так звана “УПЦ (МП)” на території України є незаконною. І Онуфрій незаконно носить титул “митрополит Київський” – бо законний митрополит Київський є один і це предстоятель ПЦУ Епіфаній. Тобто уся діяльність священиків “УПЦ (МП)” на території України після 15 грудня 2018 року є незаконною. Або ти є частиною канонічної ПЦУ – або ти на канонічній території ПЦУ, себто Україні, є ніхто. Коротко і ясно, правда ж?
І ще одне маленьке, але велике питання. Яке стосується не тільки православного світу, а і частини католицького. “Коли святкувати Різдво в Україні”.
Для початку давайте зрозуміємо одну просту річ. Неможливо просто “святкувати Різдво”. Тобто можливо – але лише у тому випадку, коли ви атеїст, а Різдво для вас це просто сімейне свято з подарунками і переглядом саги “Один вдома”. В такому випадку вам ніхто не заважає святкувати це свято будь-коли. (Звісно, мова перш за все про 25 грудня, коли Різдво святкує західний християнський світ.) Бо у вас жодної прив’язки до церковного літочислення немає, є лише бажання посвяткувати.
Усі інші, хто є чи намагається бути канонічною частиною Світового Православ’я в Україні (ПЦУ), або канонічною частиною Католицької Церкви в Україні (УГКЦ), повинні розуміти одну просту річ.
Як ПЦУ, так і УГКЦ у своїй діяльності послуговуються так званим юліанським календарем. Функціонує цей календар з 1 січня 45 року до нашої ери. Тобто ще до визнаної християнським світом дати Різдва Христового. Запровадив цей календар Гай Юлій Цезарь, тому на його честь календар і зветься юліанським.
Пізніше, уже в 16-му столітті, Католицька Церква перейшла на новий календар, затверджений 1582 року Папою Римьским Григорієм ХІІІ. Цей календар називається григоріанським. Оскільки він точніший за юліанський – то, крім, власне, Католицької Церкви, його почали використовувати і у світському житті. Тож тепер він є міжнародно визнаним стандартом ISO 8601.
Простіше кажучи, ті країни, у яких церква і держава перейшли на григоріанський календар – вони живуть в календарній гармонії. Там і у храмі, і на вулиці – одна й та сама дата. А у православних країнах, які перейшли на міжнародний стандарт, створений на базі григоріанського календаря, почалася оця розбіжність. Коли в світському календарі уже 7 січня – а в церковному ще 25 грудня. До речі, в Російській імперії теж була гармонія – у ній і держава, і церква жили по юліанському календарю. Тобто коли ти виїжджав на захід, у Європу, то тут же перескакував на 13 днів уперед. І, відповідно, перетинаючи прусько(німецько)-російський кордон у східному напрямку, людина потрапляла у минуле, на 13 днів назад. Ось така була історія.
Чому православне християнство не перейшло на григоріанський календар? Це питання релігійної політики, в яке ми втручатися не будемо. Зазначимо лише, що, розуміючи відсталість юліанського календаря, Вселенське Православ’я у травні 1923 року практично відмовилося від нього, перейшовши на його вдосконалену (сербським астрономом Мілутіном Міланковичем) форму – новоюліанський календар. Він в цілому збігається із григоріанським, хоча є певні розбіжності, але вони несуттєві, принаймні, для нашого покоління, тому ми можемо ними знехтувати.
Зараз новоюліанський календар використовує дев’ять із п’ятнадцяти церков православного Диптиху, а також три східно-католицькі церкви (аналоги нашої УГКЦ в Болгарії, Румунії та Греції-Туреччині).
Оскільки, як я вже сказав, новоюліанський календар в цілому збігається із григоріанським – то там якраз Різдво святкують 25 грудня і за церковним, і за світським календарем. Тобто там і у храмах, і на вулиці один і той же день. А у нас ні. У нас в храмах 25 грудня, а на вулицях 7 січня. Тобто парафіяни, заходячи в храми, святкують Різдво 25 грудня, а, виходячи на вулицю, повертаються в 7 січня. Ось так.
(Щодо того, що “майже перейшли” – це зноска про те, що Великдень у Вселенському Православ’ї продовжують обраховувати за юліанським календарем.)
Отже.
- Різдво в храмах канонічних православної та греко-католицької церков в Україні все одно святкують 25 грудня. Але через розбіжність двох календарів – в державі Україні в цей момент уже 7 січня.
- Перенести святкування Різдва на 25 грудня за світським календарем – неможливо. Можливо перевести ПЦУ і УГКЦ на новоюліанський чи григоріанський (ПЦУ точно на новоюліанський, як решту православних церков, з УГКЦ я не знаю, як вони там вирішать, але, припускаю, що теж – все-таки вони мають особливий статус в складі Католицької Церкви, зберігаючи багато деталей з материнської православної церкви, Вселенського патріархату, звідки вони у свій час перейшли до Католицької Церкви).
Тому говорити, що “я уже святкував Різдво 25 грудня” – можуть лише люди, для яких Різдво це звичайне світське свято. Парафіяни ПЦУ та УГКЦ не можуть святкувати одне з головних релігійних свят тоді, коли їм цього захочеться. Ви ж не святкуєте День Незалежності 22 січня, еге ж? Хоча це, на мою думку, було б і логічніше навіть, ніж 24 серпня (не з точки зору погоди за вікном, правда). Ви святкуєте День Незалежності у чітко визначений відповідною владною структурою день. Так і тут. Церковний календар складає церква, а не кожен з нас собі там встановлює правила. На цьому, взагалі-то, і ґрунтуються усі системи у світі – що уся спільнота домовляється жити за тими чи іншими правилами. А якщо частині спільноти ці правила не подобаються, вона починає діяти тими чи іншими законними методами, аби їх змінити. Але займатися махновщиною.
Простіше кажучи, Янукович перестав бути президентом не тому, що його налякав зі сцени Майдану один львівський хлопчик, а тому, що легітимний орган державної влади, Верховна Рада, позбавив його цієї посади і призначив на неї виконувача обов’язків згідно із чинним законодавством. Ви ж не будете сперечатися з цим фактом? (Це тільки московити придумали для виправдання своїх агресивних дій “державний переворот”. А увесь цивілізований світ визнав цей законний спосіб зміни керівника держави.)
Ну от. Тож парафіяни ПЦУ та УГКЦ, на мою думку, повинні не кола навколо себе малювати, як Хома Брут, і розказувати, що у вас тут ще тільки середа, у мене тут уже неділя – а діяти через відповідні церковні організації (парафії та ін.), вимагаючи від керівників цих організацій перейти на використання УСЬОГО новішого календаря.
А з оцього “а я нічого не знаю, я святкую 25-го” – і не вийде якраз нічого. Шкода, що велика кількість українців цього просто не розуміє і далі займається симулюванням якоїсь активності – календарної, релігійної, патріотичної.
Для тих же, хто гордо називає себе “атеїстом Київського патріархату” – проблем взагалі немає жодних. Беріть і святкуйте собі так зване “Різдво” коли вашій душі заманеться, хоч 25 грудня, хоч 25 серпня (а що, колись же у Московському царстві, яке окупувало частину українських земель, Новий рік починався 1 вересня; а до 1492 року взагалі 1 березня – але тоді українські землі, якщо я нічого не плутаю, ще не були окуповані кремлівською владою).
Це все, що я хотів сказати про цю безглузду істерію зі “святкуванням Різдва 25 грудня”. Дякую за увагу.
vmylenko.com 