Сьогодні “Барселона” стартує у Кубку Короля 2022/23. Стартує виїзним матчем із однією цікавою командочкою, з якою я вас зараз познайомлю.

Є в Іспанії, точніше, у автономній спільноті Валенсія, таке місто Аліканте. Для тих, хто знає про іспанський футбол дещо більше за протистояння “Реала” і “Барселони”, це місто, звісно ж, тут же нагадає про таку веселу командочку “Еркулес”. Ще 11,5 років тому цей клуб відчайдушно чіплявся за виживання у Прімері. Зараз же він засів у Сегугнді РФЕФ (це після недавньої реформи лігової структури – аж четвертий дивізіон іспанського футболу). А у Прімері РФЕФ є інший клуб з Аліканте, який і зустрінеться сьогодні з “Барселоною”.

Звуть його не по-футбольному, а по-залізничному (як для нашого вуха) – “Інтерсіті”. Так, Club de Fútbol Intercity. І з’явився він на світ усього лиш п’ять років тому, в 2017-му. Прийшла, значить, група інвесторів на чолі із такими собі Сальвадором Марті і Хав’єром Мірою у заштатний левантійський клуб “Сант Жоан”, який навіть не на національному рівні ошивався, а у місцевих лігах. Клуб цей існував з 1929 року (так, це Іспанія, там клуби можуть і живуть довго, навіть не потрапляючи до Прімери), але за вісім років до століття прийшов час йому переплисти Стікс. Бо інвестори вирішили розпочати усе з повного нуля.

І розпочали. Для початку вигравши перший дивізіон у автономній спільноті Валенсія (шостий на той момент щабель всеіспанської лігової системи), піднявшись уже за рік, 2018-го, у Regional Preferente. Це найвищий рівень місцевого футболу, далі уже загальнонаціональна, хоч і розбита на групи, Терсера.

Втім, власники нового клубу вирішили цей щабель проскочити експресом (“Інтесіті” ж, ну) – і оголосили про те, що планують підписати угоду про злиття із клубом Терсери “Новельда”. Він там саме загинався, тож сеньйори Марті і Міра вирішили підставити свої міцні інвесторські плечі. В обмін на місце у четвертому (тоді) дивізіоні тут і зараз. Кхапєйкі!

Та не так сталося, як гадалося. Федерація (браво їй! Інтонацію можете вибрати самостійно) заблокувала можливість такого мар’яжа. Вищезгадані сеньйори зітхнули і… ні, не заявили, що виходять зі складу іспанського футболу і переходять у португальський чи там французький – а просто пішли далі звичайним спортивним шляхом. А “Новельда”, до речі, за два роки таки загнулася. Так що хто зна, чий же шлях привів до правди.

“Інтерсіті” його шлях привів у Терсеру уже 2019-го. Команда виграла чемпіонат Валенсії – і мало того що піднялася у всеіспанську лігову систему, так ще й отримала місце у попередньому раунді Кубку Короля!

І не просто собі отримала місце – а тут же грохнула у себе вдома, тоді ще в Сант Жоан д’Алакант, команду з Канарських островів “Гран Тарахаль” з рахунком 3:0. Дубль зробив Давід Торрес, який устиг пограти у таких знаних в трясовині іспанського футболу клуби, як “Саламанка”, звісно ж, “Еркулес” і неіснуюче уже “Аліканте”. А у “Інтерсіті” прийшов 2019-го, ще коли вони були аматорами – причому через 10 днів після того, як підписав контракт із клубом Терсери, “Ла Нусією”. Між іншим, Нуся ця теж виявилася не пальцем роблена – і також грає нинішнього сезону у Прімері РФЕФ. Так що з точки зору кар’єри Торрес, може, нічого і не виграв, а от у грошах точно переміг.

Бо власники клубу пафосно заявили, що вони хочуть стати першими, хто виведе свою футбольну власність на фондовий ринок. І, між іншим, таки вивели. Уже після переїзду у столицю провінції, власне, в Аліканте. Бачте, у кого які пріоритети – хтось в українських степах пальці золотими перснями прикрашає і картини себе любимого у вигляді генерал-адмірала бронепідводної кавалерії замовляє, а хтось клуб на фондовий ринок виводить. Це якщо ви раптом надумаєте порівняти українські та іспанські реалії, які в чомусь вам і здадуться схожими.

У наступному, першому основному раунді, “Інтерсіті” потрапив на “Атлетік” з Більбао. Ні, не дубль, дублі давно в Кубку не грають. Звісно, на умовно домашньому стадіоні в Ельче “Люди в чорному” (таке у них прізвисько – Los hombres de negro; звідки, не знаю – може, за кольором форми) програли команді з Прімери 0:3, пропустивши гол на першій же хвилині. Зате другий – аж на 57-й. А третій взагалі у кінці матчу. “Атлетік” у тому розтягнутому через пандемію коронавірусу сезоні Кубку дійшов аж до фіналу, перемігши по дорозі “Барселону”. Так що поразка від такого суперника була розцінена як цілком собі прийнятна. А от в Терсері у “Інтерсіті” не склалося.

До речі, вони іще раз спробували перестрибнути через щабель – і в цей момент уперше перетнулися із “Барселоною”, хоч і дуже дотично. Справа в тому, що влітку 2019-го “Інтерсіті” намагався виграти собі місце у Сегунді Б, де виявилося порожнє місце після того, як “Реус Депортіво”, обанкротившись у Сегунді, пролетів прямісінько у Терсеру. Але тут дорогу левантійцям перейшов ФК “Андорра”. А власником 90% акцій цього клубу із, власне кажучи, Андорри є хто? Правильно, Жерар Піке, який тоді ще грав за “Барсу”.

Отже, “Андорра” відправилася до Сегунди Б, а “Інтерсіті” у групі Терсери зайняв лише п’яте місце. Провал? Не зовсім. Справа в тому, що четвертою стала третя команда левантійського гранда “Вільярреала” (так, третя – не В, а С), яка не могла піднятися вище і віддала місце у плейофф “Людям в чорному”.

У півфіналі плейофф “Інтерсіті” зіграв на нейтральному полі 0:0 із досвідченішим “Алькояно”, але оскільки той фінішував у таблиці вище – то нічия стала поразкою. Мрії про третє підвищення у класі довелося відкласти.

Втім, усього лиш на рік. “Інтерсіті” у своїй підгрупі левантійської групи Терсери зайняв третє місце, на одне очко відставши від дубля “Ельче”. У фінальній групі “Люди в чорному” також фінішували третіми, а от у плейофф відігралися на старшеньких. Півфінал – 0:0 із “Вільярреалом”-С і прохід далі через краще місце у регулярці. Фінал – а тут як тут суперником “Ельче Ілічітано”, ті самі дублери одного із найкращих клубів автономної спільноти Валенсія. 1:0 – і ось воно, місце у…

Уже не у Сегунді Б, бо саме 2021-го іспанський футбол трохи реформували, розширивши професійні горизонти. А у Сегунді РФЕФ – тобто фактично на тому ж четвертому щаблі лігової системи, але за нього довелося ой як поборотися. Воістину, іноді треба швидко бігти, аби залишатися на місці.

Отже, минулий сезон. В суперниках у “Інтерсіті” такі відомі на усю Іспанію клуби, як “Мурсія”, сусіди із “Еркулеса”. І при усьому цьому “Люди в чорному” програли у 34 турах лише чотири гри (до речі, по одному разу якраз вищезгаданим грандам) – і, випередивши на два очки уже згадувану тут “Ла Нусію”, фінішували першими у своїй групі, напряму вийшовши до Прімери РФЕФ. І – удруге в історії – до Кубку Іспанії.

Тут у команди з Аліканте (вони уже грають на власному стадіоні “Антоніо Солана”) справи поки не дуже клеяться. Досить сказати, що із чотирьох щасливчиків, які вийшли з 5-ї групи Сегунди РФЕФ у групу 2 Прімери РФЕФ – вони йдуть найнижче. Аж 16-ми (усі дані – після 17-го туру) – це перше вилітаюче місце, на одне очко відстаючи від “Атлетіко Балеарес”.

Для порівняння – “Ла Нусія” йде на 11-му місці (правда, усього на 4 очки випереджаючи “Інтерсіті”), “Мурсія” займає третє місце, а “Ельденсе” лідирує в групі! Ну, та третій дивізіон – це уже не іграшки, тут грають другі команди “Барселони”, “Сосьєдада” і “Осасуни”, “Кастельон”, “Настік” і “Нумансія”. Правда, у баскського і наваррського дублів “Люди в чорному” виграли, а із другою командою “Барселони” зіграли унічию 0:0.

У Кубку ж справи “Інтерсіті” дещо кращі. У першому раунді на виїзді, у Наваррі, левантійці обіграли “Сірбонеро”. Єдиний гол забив Рафа Галвес, який 2015-го навіть у Прімері пограв за “Ельче”. У другому раунді – нарешті домашній поєдинок, із командою Сегунди (справжньої, а не федераційної!), “Мірандесом”. 2:0 – другий гол забив Мігель Марі, який до початку дорослої кар’єри побував у дитячих командах “Валенсії” і навіть міланського “Інтера”.

І от – “Барселона”. Цей раунд також складається із одного матчу, так що хтозна, як складеться доля цього маленького, але амбітного клубу. Щоправда, колеги “Інтерсіті” по шляху на вершину, “Ла Нусія”, учора уже програли вчисту, 0:3, “Валенсії”. Але одна сенсація уже є – африканська “Сеута” із Прімери РФЕФ (безнадійне останнє місце у своїй групі) обіграла левантійців із Прімери, уже не раз тут згадане “Ельче” (безнадійне останнє місце в чемпіонаті).

А хто ж грає у складі ФК “Інтерсіті”? Чи є там відомі персонажі? Так щоб аж дуже відомі – таких немає. Але є люди, у кар’єрі яких були дуже гучні вивіски.

Наприклад, капітан команди, 41-річний голкіпер Ману Еррера ще на початку цього століття перебував у системі мадридського “Реала”, грав, щоправда, за третю команду. Разом з “Ельче” вийшов у Прімеру, взявши у Сегунді Трофео Рікардо Самора (кращий голкіпер чемпіонату, на секундочку!).

В захисті є вихованець “Барселони” (!) Гійєм Жайме та колишній гравець збірної Чорногорії Іван Кецоєвич. А ще на правому фланзі бігає збірник Екваторіальної Гвінеї Еміліо Нсуе. Цей добряче пограв у Прімері за “Мальроку” і навіть трохи у англійській Прем’єр-лізі побігав за “Мідлсбро”.

У півзахисті грають уже відомі вам Мігель Марі і Рафа Галвес. А ще – камерунець Франк Ангонг, який кілька років тому опинився навіть у системі “Барселони”, щоправда, пробув там недовго, відправившись по орендах. Також у “Барселоні Б” трохи пограв хавбек Шемі Фернандес, який встиг побувати навіть у “Оксфорд Юнайтед”. Він у нинішньому сезоні найкращий бомбардир команди, 5 голів у чемпіонаті. На другому місці – з 3-ма голами – Вадік. Ні, справді, футболіст, якого звуть Вадік Муррія. З цим захисником, який прийшов із дубля “Вільярреала” все просто – ім’я у нього таке тому, що він насправді Вадім, а родом він аж із Азії, з московитського Кємєрового.

Тобто, він уже давно не Вадім, а саме Вадік – бо своє московитське ім’я він вимагає писати саме так. Та і московитом він себе не вважає, бо переїхав з батьками в Іспанію, коли йому було три роки, по-московитськи не говорить, а за його власними словами відчуває себе іспанцем. Улюблений футболіст у нього – легенда “Барселони” Карлес Пуйоль.

Атака – це, зокрема, досвідчений 35-річний Карлос Кармона. Який дев’ять років (правда, малорезультативно, усього 43 голи) грав за “Спортінг”. А перед тим він два роки бігав за другу команду… правильно, “Барселони”! А ще Бенха, Бенхамін Мартінес, який де тільки не пограв – “Жирона”, “Кордоба”, “Лас Пальмас”, “Ельче”. А ще, ви не повірите – “Барселона Б”, причому в 2008-2011-му роках, тобто у самий пік гвардіолівської тіки-таки.

Ось така команда, яку тренує колишній футболіст “Мальорки”, аргентинець Густаво Сівієро (самого Івана Кампо замінив у кінці 90-х, коли той перейшов у “Реал”; і став основним гравцем того балкарського складу!), сьогодні протистоятиме “Барселоні”. Ну що, зацікавив вас цей матч після такої розповіді про маленьких, але дуже амбітних “Людей в чорному”?