От я вирішив не дивитися цей Катарому(н)діаль – і не дивився. Але писати про нього мені ніхто не міг заборонити – і я писав. Про кожен день. А тепер зібрав усе докупи, щоб згадати. І посміятися над своїм прогнозом щодо збірної Аргентини.

День 1

Нє, я не збираюся дивитися цей ганебний му(н)діаль. Навіть заради улюбленої уже 32 роки як Бразилії. Ну ок, фінал з Аргентиною подивлюся, але не більше.

Я і так футбол збірних не люблю, а оце позорище – і поготів. Але хто мені завадити коментувати те, що я не бачу? 🙂 Це навіть додасть пікантності. І навряд чи буде гірше за те, що ви прочитаєте від тих, хто бачив матчі 🙂

А по сьогоднішньому дню можна сказати лише одне (насправді, два) – а де ж анонсована куплена перемога Катару? Невже Еквадор повернув гроші назад?

(Друге – це якась фігня на посаді тренера у Катара нижніх жеватєльних копит. Не могли якогось Емері підписати чи що? Ну, що ж, нехай обсираються тепер.)

День 2

Іран влетів Англії? Ще й крупно? Норм. І в футболі, і у нашій війні з Московією.

А там ще й іранські футболісти гімн не співали. А ще й уболівальники гімн Ірану засвистали.

Норм такий чемпіонат!

А, так, Нідерланди виграли. У Сенегалу. Ну, в сім’ї не без урода, що ж. Я он навіть пєфка тематичного купив. Правда, воно навряд чи в Голандії зварене – там одні ієрогліфи на банці. Власне, як і нідерландський футбол 🙂 Причому уже давно.

День 3

МВАХАХАХАХАХАХАХАХА

Нє, ну сеньора Куччиттіні, звісна річ, шкода. Але – треба було вигравати свій титул 2014-го у нацистів. Хто ж йому був дохтурь… А так-то –

МВАХАХАХАХАХАХАХАХА

Хто там Аргентину в фаворити записував, у фінал їх виводив, ге? Для вас є одна погана і одна хороша новина. Про погану ви уже в курсі.

А хороша полягає в тому, що шанси на вихід з групи іще є 🙂

День 4

Шо там, пенсіонер Нойєр у воротах бундесдніща? Ну так все логічно. Я ще на попередньому му(н)діалі попереджав – за гноблення МАТСа будуть гайки. Не дійшло. Ну що ж, вигрібайте.

А от у Фурії – все як доктор прописав. П‘ять блаугранас в основі. Капітан – наш. Пеналь бив гравець «Барселони». Три із семи голів – на рахунку футболістів лідера чемпіонату Іспанії.

От де собака порилась!

День 5

А н-н-на, суки. Маєте.

І “старшому брату” своєму перекажіть.

Їм все одно світовий футбол тепер тільки снитися буде. Бажано, щоб і вам теж.

День 6

Вельс гавно. Кімру тоже.

Наші краще б зіграли.

Бігме боже.

День 7

Еее, а шо, я ізвіняюсь, без престарілого Мессі (і не менш престарілого Ді Марії) Аргентина не тойво?

А як же вони збираються Катарому(н)діаль вигравати?

Нічогенька така група, ага. Усі чотири команди мають шанси на вихід з групи після двох турів.

Причому, схоже, вийде хтось із гівняної пари Мексика-Аравія. Ото комусь буде за щастя у 1/8-й. А, ну да, кому ж – Франції.

День 8

Коротко, йопть, по-воєнному, поки не вирубили світло.

Канаду – шкода. Бельгію – ні. На Марокко з Хорватією якось похуй.

Нацисти змогли викрутитися. Ну нічого, нічия в матчі Іспанія-Японія – і хай сасуть у мами Мануеля Нойєра хуй.

УПД. Ага, виявляється, у ФІФІ не тіки підорги живуть, а ще й кончені підорги – які досі рахують різницю м’ячів, а не матчі між собою. Ахуєть. Дякую, дуже дякую.

ЗІ (на фото). Учіться тролінгу у картатих. Кнін – це місто в Хорватії, одне із тих, де сербські сєпарки бушували в 90-х. І не просто одне із тих – а був столицею їхньої “ЛДНР”, так званої Сербської Країни. От кіпер Канади Борян звідтам.

А прапор компанії “Джон Дір” взяли тому, що у них слоган підходящий – “Ніхто не біжить так”, як Борян в Канаду з тої “ЛДНР”ії хорватської.

День 9

ЗІ. Ну, і Бразилія виграла. Прямо так схоже на ЧС-94.

День 10

Група А:

Агов, мої маленькі чортенята! Так-так, ті, хто схавав байку про купівлю Катаром матчів. Як воно, смачно плямкалося? 🙂

Група В:

Іран сасьот у мами (неважливо, чиєї, головне – у МАМИ, жінки тобто) аятоллу. США виграли у битві “демократія vs тоталітаризм”. Вельс, який незрозуміло нащо відібрав у нас місце на ЧС, в дупі.

Все, як книжка пише!

День 11

Лео, або Феномен датського ескапізму

Група D:

Франція програла – бон. Вийшла з групи – не бон.

Австралія – кросавчіги. Данія – як Данія. 1992-й давно позаду.

Група C:

Ну ок, вийшли. Навіть попри пеналь Мессі. Але це ненадовго.

Попереднє речення як про Аргентину, так і про Польщу 🙂

День 12

Група F:

Була колись така збірна СРСР. Її називали чуть там не чемпіоном світу по товарняках, Навиграє у товариських матчах, навиграє, хіба у інопланетян не вигравала. Потім приїде на ЧС, обсереться і поїде уся в гівні додому.

Так ото збірна Бельгії така.

Канаду трохи шкода. На Марокко трохи пофіг. Хорватія вийшла і вийшла, комусь же треба бути виходити.

Група E:

Ооо, друззя. Сьогодні у мене свято.

Вдруге поспіль найненависніша моя збірна не виходить з групи на ЧС. Це таке взагалі уперше в історії. Gut, nazisten, gut!

А тепер, до ЧС-2026 – потренуйтеся не попадати в групу фінального турніру взагалі. Я вірю, ви це можете, вам під силам!

Іспанія, конєшно, хитро пролізла. І, думає, що пролізла аж у півфінал. Ну, то життя покаже.

Але Марокко і Японія – переможці груп – це як мінімум весело. Ясно шо до фіналу вони не дійдуть (це я спєцом написав, а раптом “карта сльозу любить” і у футболі), але весело.

День 13

Група Н:

Доданий час – зло! Скажуть вам уругвайці. А корейці (ті, які нормальні) тільки пхекнуть – хто вам заважав забити третій гол Гані і вийти за різницею м’ячів. А так пролетіли за кількістю забитих.

Група G:

Руїнами Сербії задоволений.

Першим місцем Бразилії – само собою.

Камерун трохи шкода. Але то їхні проблеми. Треба було недокацапів обігрувати.

Ну все. Груповий турнір завершився, починається справжній чемпіонат світу. Який я все одно дивитися не буду, але все одно.

День 14

Ну що ж, наші програли. Нідергландцям. Шкода, звісно, але шо тут скажеш. Навіть прізвище “Веа” не помічне – особливо проти прізвища “ван Гаал” (ото чуваку не сидиться на пенсії, невже таки мріє виграти щось зі збірною?).

А Мессі тягне аргентинців ну майже як Марадона в 1990-му. От тільки свого 1986-го у нього не було і уже не буде. Хоча 1986-го у Марадони і партнери були – не те що у Мессі, про який би ЧС ми не говорили. Я вже не кажу про тренера.

Далі півфіналу він, звісно, не пройде, але останній мундіаль свій проводить непогано. Навіть і шкода його трохи. Ну, та не усім чемпіонами світу ставати. Он Роналду теж чемпіоном світу не був і не буде. А Ібрагімовичу навіть вихід на ЧС за щастя.

День 15

Ну нада ж, мобільний зв’язок під час нічного блекауту не дозволив запостити огляд учорашнього дня на Катарому(н)діалі. Що ж, повторюю його повністю, тим паче, це нескладно, бо він складається з одного слова.

“Ну-у-удно”.

День 16

Віцечемпіони світу таки пролізли у чвертьфінал. А не повинні були б. Йой, най буде.

Майбутні чемпіони світу стройовим кроком ще до перерви пройшли у ту саму стадію, на зустріч із віцечемпіонами світу.

А Азія розпрощалася із Катарому(н)діалем. Залишилися іще африканці (які по суті ближчі до організаторів турніру, ніж формальні співжильці по азійській комуналці).

Поки що все йде за планом нуднуватої класики. От із чвертьфіналів, схоже, розпочнеться.

ЗІ. Хто там шо казав про Корею, яка переможе Бразилію? Вихаді в камєнти по одному с високо спущєнимі штанамє! 🙂

День 17

Такі схожі сусіди по Піренеях – і така різна доля у 1/8-й фіналу.

Португальці, таке враження, збираються повторити напівхалявне Євро-2016.

А у іспанців так і хочеться спитати: “Ну що, синки, допомогли вам оті манці в групі, щоб не потрапити на (кого ви там так боялися)?” Га?

Отож-то.

День 18

Шото пошло не так. Із двох латиноамериканських збірних до півфіналу вийшла зовсім не та, на яку я там чекав.

А взагалі я давно кажу – серії пенальті це не футбол. Це треба окремим видом спорту на Олімпіядах виставляти. Видовище буде ще те. Я без жартів зараз. А оцей дебілізм, коли люди катають м’ячик дві години, щоб потім визначити переможця в матчі за п’ятьма ударами з точки – це просто єрунда. Яка була запроваджена, бо, бачте, навантаження великі. Ну так нічого тоді по 100500 команд в фінальні турніри заганяти, і час буде для переігровок. А то, дивись, навчаться люди вигравати у основний час, а не влаштовувати оце хорватське шапіто.

Бачу, народ стадом побіг за хорватів уболівати. А шо таке сталося? Чого раптом вони вам такі рідні стали? Що, по 1997-й забули уже? Чи ви за оцю чуву на фото? А, тоді ясно 🙂

Аргентину я ненавиджу, звісна річ (відтоді, як уболіваю за Бразилію, якби хто спитав), але Нідергланди теж особливої симпатії не викликають. Якісь вони… не знаю навіть, як пояснити. Мутні тіпи. Тож вже йой, най буде.

Втім, переможця Катарому(н)діалю я з цієї пари півфіналів не бачу. Хіба що з іншої вийде якась Франція чи Португалія. Тоді вже нехай Мессі виграє той Кубок світу і заспокоїться нарешті (а, точніше, його численні хейтери вгомоняться).

Отже, оскільки не Роналду і французи (ще чого, двічі поспіль тільки велика Бразилія могла виграти ЧС!) – тоді що ж, “керуй, Британія, полями”. Правда, як показав ЧЄ-2020, вони якісь трохи дефективні. Ну, може, переросли.

Шо? Марокко? Ні, ну і нехай би виграли, чого. Я б довго і гучно сміявся. Але ж не виграють, самі розумієте. Тому – Англія.

День 19

Я прямо не знаю, що тепер і робити.

Ну, за Францію вболівати – це нижче мого достоїнства. Опять же, бразильський рекорд має залишитися без різних там косплейщиків.

Хорватія… Хай за московитського зінідчіка Ловрена собака злая уболіває, а не я. І Бразилія, знов-таки. Попіл Клааса, так би мовити.

Аргентина? Катору я ненавиджу? Ну, якщо у фіналі з Францією зійдуться – тоді нехай вже, щоб Мессі виграв той сраний кубок. А так… 1990-й рік я їм не пробачив. І не пробачу.

Залишається хіба Марокко. Хоча – стійте. Ілоша, ти?! От падлюка, взяв усе і пересрав.

А взагалі… Знаєш шо, Ілоша. Ми не в світтері твоєму – тому пішов ти в сраку! А Марокко – упірьод! Шоп Хрянцію ногами уперед на салат олів’є винесла.

ЗІ. Саутгейт – воно і є Саутгейт. Що гравцем в 1996-му, що зараз. Не навчило їх оте бродяче Євро. Ну що ж.

День 20

Ну що ж. Тепер і у Мессі, як у Марадони – два фінали ЧС. Правда, у Дієго один був виграний.

А ще у Лео 11 голів. У попередника залишилося 8. А у нинішньої десятки є ще один матч – головний у збірній кар’єрі. Другий головний.

А ще у Мессі 25 матчів на ЧС. Більше немає ні в кого. Стільки ж – у Лотара Матеуса. Але фінал стане для аргентинця рекордним, 26-м.

Ну, і варто зазначити, що Аргентина – уже чемпіон! Правда, поки що лише неофіційний.

День 21

Ну що ж, Марокко не вдалося. Як, власне, і очікувалося. Тож цей матч що був, що ні.

Франція стала п’ятим чемпіоном світу, який захищаючи свій титул, дійшов до фіналу.

1938 – Італія, виграли
1962 – Бразилія, виграли
1990 – Аргентина, програли
1998 – Бразилія, програли

60 років чемпіон світу не міг повторити свого успіху. А європейський чемпіон світу – практично усю історію турніру. Бо що то були за чемпіонати в 30-х роках…

Мессі проти Мбаппе. Теперішній і уже майже минулий час футболу, великий час – проти сучасності і майбуття спорту номер один у світі, дуже непоганого майбуття, прямо скажем.

Хто виявиться сильнішим? Поки що виглядає так, що Франція.

А Дідьє Дешам дуже близький до того, щоб повторити досягнення Маріо Загалло – і стати триразовим чемпіоном світу у двох іпостасях. Загалло двічі вигравав ЧС як гравець і один раз як тренер. У Дешама може вийти навпаки. А ще є Франц Беккенбауер, але він залишиться дворазовим чемпіоном світу – 1974 і 1990.

День 22

А що, контора Бзданні Імпотіно досі проводить цей безглуздий матч за третє місце?

Ну да, логічно. У них же зміни тільки на гірше. Недайбі щось на краще буде.

Нічого, 2026-го натішимося з тих ідіотських груп…

День 23

І хто тепер згадає, з якого результату розпочала збірна Аргентини цей Катарому(н)діаль 🙂

Хоча я залишуся при своїй думці, що пенальті – це гівно. Особливо у фіналі, коли далі матчів немає, і можна провести додатковий матч, раз вже у Аргентини не захист в кінці що основного, що додаткового часу, а шарафутдінов-з-палопом якийсь.

А тепер по ділу.

Франція програла, рекорд Бразилії (та і Італії теж, да) встояв – плюс.

Аргентина, катору я ненавиджу, виграла – мінус.

Мессі, якого я вважаю номером один у світовому футболі не тільки ХХІ століття, а й, можливо, у всій історії, виграв – плюс.

Таким чином, 2:1.

Хоча, краще б усе-таки якесь Марокко виграло. (Ні, ну Бразилія – то само собой, але тут або в танці грати, або у футбол.)

Дешам не став триразовим чемпіоном світу. І, може, уже й не стане. 10 років на посаді – це уже дуже багато.

А скільки пеналів у фінальному матчі ЧС коли востаннє було? Мені здається, ніколи. (Увікнеться світло, перевірю.)

Ну, і Ді Марію персонально хочу привітати – крім Мартінеса, Альвареса та інших. От хто-хто вже відпахав за свою кар’єру, так це Ангел. Нехай він і вражина мадридська (був), але що ж, як воно так і є.

А про Мессі я окремо, в підсумках напишу. Бо це окрема величезна тема.

Святкуйте, сволочі 🙂 Сочтьомся 2026-го. Якщо танцювати перестанемо.

ЗІ. Упізнаєте чувака з барабаном? 🙂

День Мессі

Ну, а які ще можуть бути підсумки ТАКОГО чемпіонату? Про кого ж іще?

Говорити, що заслужено виграв – я не буду. Він заслужив давно. І виграють не ті, хто заслужили, а ті, хто дійшли до фіналу і виграли там матч чи серію пенальті після нього. Він усе зробив, як треба було.

Думаю, після цієї перемоги питання футболіста №1 щонайменше ХХІ століття можна закрити остаточно. (А то й за усю історію футболу.) Тому, що вище уже нікуди. Купа чемпіонатів і ЛЧ, купа “Золотих м’ячів” і найрізноманітніші голеадорські рекорди. Олімпіяда. Копа Америка. Фіналіссіма. І тепер – чемпіонат світу.

Що ж, тепер можна і повернутися у “Барселону”. На рік, щоб потім красиво, як і положено найкращому з найкращих, піти кудись у MLS. Або відразу у рідний “Ньюеллс”.

Він уже всього досяг. І це головний підсумок не тільки ЧС-2022, а і усієї першої чверті цього століття.

А далі – буде далі. Кіліан, не зупиняйся, у тебе попереду ще багато років.

P.S. Може, вони на пару таки виграють для ПСЖ Лігу чемпіонів?