Welcome home, Московіє, або Пора вже Польщі брати Москву

Читав сьогодні новину із тимчасово окупованої московитами Білгородщини (якщо хто не знає, то частина цього регіону – це була етнічна українська територія, і велика кількість населення там, якщо зішкребти імперську агітацію, є етнічними українцями) і веселився. Зараз і вам розкажу, чому.

Значить, історія така. На території Білгородської області, у прикордонних з Україною районах будують оборонні споруди. “Зуби дракона” ставляють, траншеї риють. Це вони так “Київ за три дні” беруть, що вже готуться до війни на своїй території. Навіть Шойгу прислав своїх кунаків перевірити, як іде будівництво. Будівництво, до речі, іде за графіком. Це якщо вірити слова тамтешнього губернатора. Якщо сприймати їх правильно, значить, показуха функціонує нормально, а за кулісами упевнено пиляють бабло.

Але мене не це розвеселило. Чи не новина – в Московії пиляють бабло. Це там перманентний стан Московії при Путіну (при Єльцину просто бабла не було стільки, щоб масово пиляти, там пиляли заводи та інші підприємства). Розвеселила мене назва цих оборонних споруд. Вони назвали їх “белгородская засечная черта”.

Для тих, хто не знає, що таке “засечная черта”, відправляю до московитомовної Вікіпедії. А вона пише ось що:

“Засечная черта (засечная линия, засека, украинная линия) — система оборонительных сооружений из деревянных засек, применявшаяся с X века на Руси и получившая особое развитие в XVI—XVII веках на южных и восточных границах Русского царства для защиты от крымско-ногайских набегов, а также в качестве опоры при наступлении на противника”

Звісно, це московитомовна Вікіпедія, тобто писана московитомовними персонажами. А, значить, інфікованими вірусом “русскава міра”. Тому треба сприймати написане правильно. Як написане інфікованими “русскім міром”, себто викривлене. (Просто порівняйте, як укр- та руВікі пишуть про так звані ДНР та ЛНР чи про анексію Криму.)

Так от. Захищалися московити не від набігів, а від своїх господарів. Справа в тому, що ще при Іванові Четвертому, відомому як “Грозний”, Московське князівство, яке з якогось дива стало царством, було васалом Кримського ханства і платило відповідну данину. А коли відмовлялося платити – господарі приходили в гості до холопів і палили їхню столицю. Ну, такі часи тоді були.

Це вони що, так бояться України, що уже готові порівняти своє становище при тій засічній лінії з нинішнім? В принципі, нормально – якщо вони будуть васалом України, у нас тут ніхто проти не буде. (Формат васальства обговорюється. Все-таки ХХІ століття, чого ото їздити і палити ту Москву постійно, можна інші важелі придумати.) Але от що цікаво.

Путінський режим, він же дуже ретельно ставиться до історії, до різного історичного і не дуже символізму. Сам Путін якось говорив про остаточну втрату контролю над Україною – ви що, мовляв, з нас Московію хочете зробити?! Як відомо, Московське царство перевдяглося у псевдонім “Російська імперія” уже в 18-му столітті, коли Петро І ліквідував автономію України (Гетьманщини). До речі, і засічні лінії тоді уже стали непотрібними, бо кордон країни-перманентного-агресора посунувся далеко на південь… І от вони на рівні термінів прямо беруть і відроджують не СРСР, не Російську імперію, а аж Московське царство, яке ганяли усі, хто хотів – і Кримське ханство, і Гетьманщина (Сагайдачний, Виговський), і Річпосполита. Поляки навіть захопили Московію і призначили свого правителя туди. Він, правда, толком і не встиг поправити тим гнидником, але як історичний факт це було.

Що ж, Московія – так Московія. Самі просите. Тож пора б уже полякам повторити взяття Москви. Точніше, як. Польща ж зараз член ЄС і НАТО. А тоді Річпосполита була таким протоЄС і протоНАТО. Тож якщо повторювати, то вже на відповідному рівні – себто взятті під контроль Москви військами НАТО і призначення туди зовнішньої адміністрації, аби наглядала за ядерною зброєю та роздавала ніжки Байдена на вулиці Твєрской (треба ж мрію Бабченка втілити у життя; не те, щоб я був його великим фанатом, але – йой, най буде).

Бачте, московити думали, що якщо викликати дух Сталіна чи там Івана Грозного – то воно все залишиться так, як і є, а прийде сам дух. Ні, він-то прийшов, але штука в тому, що сам він не приходить, а тільки в комплексі. От Сталіна викликали-викликали, і довикликалися до ізоляції міжнародної, скоро рівень споживання товарів народного господарства буде таким, як у сталінські часи (ну ок, не скоро, а за рік, припустимо). А з Іваном Грозним не тільки засічні лінії прийдуть, а й, наприклад, оприччина. Гойда, так би мовити. А оприччина – це вам навіть не сталінські репресії (хоча Йоська Рябий і старався косплеїти, як міг; про це, в яскравих, соковитих цитатах, розкажу згодом, як не забуду), це значно веселіше. Для тих, хто, а не для тих, кого. Ну, і для глядачів у амфітеатрі теж, звісна річ.

Так що викликайте, рібяткі, викликайте. Будуть вам і засічні лінії, і Московія, і усі інші смаколики. Вєрной дорогой ідьотє, холопи царскія.

Реклама

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s