Я вам щас один умний вєщ скажу, тільки ви не обіжайтеся.

Це про оте-во інтерв’ю Зеленського якійсь американській газеті. Нє, я, звісно, розділяю ваше всезагальне обурення, дорогі френд(ес)и. І оці фрази про «я втрачав би» більш ніж ідеально характеризують нерозуміння людиною ситуації в країні, зокрема, щодо політичного устрою країни (і підтверджують мою теорію, що у людини в голові лише брежнєвський формат, коли усім керує ЦК партії, а не уряд чи парламент; до речі, ви ж пам’ятаєте, що було у тому самому будинку на Банковій за радянських часів?). Але.

Я трохи не розумію, навіщо висувати ті претензії, які досить легко спростовуються. От ви учепилися за людей з Бучі, Ірпеня, Маріуполя, які лишилися б живі, якби їх попередили. А ви упевнені, що вони б навіть після попередження виїхали б із вищезгаданих міст?

Дивіться.

«Росія зосередила понад 92 тисячі військовослужбовців біля кордонів України і готується до нападу наприкінці січня або початку лютого 2022 року, а оцінки термінів цієї атаки у розвідок США і України майже збігаються, повідомив голова Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України Кирило Буданов».

Це інтерв’ю Буданова виданню Military Times. Опубліковане у листопаді 2021 року. Скажіть – це не попередження?

Ні, я розумію, що голова всього лиш Головного управління розвідки – це не президент. Але. Ще на початку року, тобто до вторгнення, я чув історії про те, що люди з Чернігова та інших тамтешніх міст орендували собі житло у Франківську (і взагалі у Галичині) на кілька місяців. Якраз і опасаючись цього самого вторгнення. Тобто – хтось таки відреагував. Чи на слова Буданова, чи на щось інше. Можливо, вони самі до цього дійшли – як я в лютому 2019-го, хтозна.

Крім того. Я знаю людину (можливо, вона і не одна така, але я знаю одну), яка пильно слідкувала за одним дуже показовим маркером. Знаєте, яким? А посольством США. І як тільки тамті зачухалися виїжджати з Києва – ця людина зробила точно те саме. Значить, вона здогадувалася, розуміла чи навіть знала, що буде війна. Чомусь. А інші де в цей час були?

Звісно, самостійно виїхати змогли б не усі. Це факт. Але. Уявіть собі жителя Бучі чи Ірпеня. Який живе у новозбудованому ЖК, у комфортній квартирі, з чудовим ремонтом. І тут їй говорять – так, тут війна намічається, хоч Московія все і спростовує, але у нас є дані, он і ГУР повідомило, тому збирай речі і на кілька місяців виїдь у Івано-Франківськ, поживи там у спортзалі. Скажіть чесно – багато б людей погодилося на таке? Бо ті, кого я згадував вище – вони не в спортзалах спати виїжджали, а у зйомні квартири чи до родичів. Що все-таки краще, ніж матрац на підлозі спортзалу. (Ото на скріншоті, який я зробив – наш спортзал уже в липні, коли, бачте, які-не-які ліжка з’явилися. А до того люди спали просто на зроблених нашвидкуруч нашими краянами матрацах. Я знаю, про що кажу, я сам їх розвантажував.)

Далі. Якщо ви забули, я нагадаю: «ООН свідчить, що наразі у пошуках міжнародного притулку український кордон перетнуло 3,5 млн. громадян країни». 3,5 мільйони. Які у грудні-січні не могли б перетнути український кордон – бо вони б не вважалися біженцями (війни ж немає, які біженці?). Я вже не кажу про те, ЯК перетинали тоді люди кордон – бували випадки, я такі теж знаю, коли люди взагалі без документів виїжджали. Уявляєте? За межі України виїжджали БЕЗ ДОКУМЕНТІВ. Ви можете уявити, щоб у середині січня поляки пропускали б на свою територію українців без документів? А на початку березня – таке було.

Так от. Якби те вивезення, на якому ви наполягаєте, почалося б ДО війни – ці 3,5 мільйони не змогли б виїхати за кордон, а тусувалися б десь тут, на Заході України. Уявляєте собі цей хаос? Тут і матрац у спортзалі за щастя б став.

Ну, і ще таке. Скажіть, а чому люди уже після початку війни не виїжджали із згаданих вами міст? Бо знаходили купу причин – старі батьки, собак нікуди дівати, ще якісь причини. ПІД ЧАС війни. Коли уже все було зрозуміло. А у ситуації ДО війни, коли нічого не ясно, коли не факт, що взагалі нападуть (згадайте, як ви чи ваші знайомі упевнено говорили ще 19-20 лютого – «та не буде війни, заспокойтеся»; не було у вас таких? А у мене були) – відсоток тих, хто погодився б на виїзд, був би іще меншим.

У Донецькій області – з якою все було очевидно навіть не з 24 лютого починаючи, а з 22-го (московити ще до вторгнення прямо заявили, що визнаЮть «ДНР» в межах, записаних у «Конституції» того гнидника, себто у межах усієї Донецької області) – ось недавно довелося оголошувати ПРИМУСОВУ евакуацію. Чому? Що, людей теж не попередили, що п’ять місяців війна іде? Ні. Тому, що кожен знаходив ті чи інші причини не виїжджати. Причини, відмазки, пояснення. У час, коли війна УЖЕ ішла. Не перший місяць. А коли війна тільки очікувалася («і не факт, що буде»)?

Отже. Те, що нинішня влада – центральна, регіональна – провалила підготовку до війни, це, мені здається, більш-менш очевидно. (Не скажу про Чонгар, про який ви досі щодня пишете, але – Антонівський міст чому не підірвали? Чи, може, його і не мінували навіть… Уявіть собі, що усі мости через Дніпро на Херсонщині були б підірвані, уявіть собі, що окупанти не змогли б перейти Дніпро і захопити Херсон. Уявили? Отож.) Але не треба придумувати такі звинувачення, які не мають якогось реального підґрунтя. Навіть якби Зеленський в грудні зробив би телезвернення із закликом виїжджати на Захід – ви б самі були проти, звинувативши його… ну, я знаю – у бажанні пограбувати ваші квартири, поки ви спатимете у моїй школі на матраці (якого тоді ще і не було, між іншим). Хіба ні?

А ті, хто прислухався, ті, хто слідкував – ті виїхали. Якщо було куди в тих умовах. А ті, хто не хотів виїжджати – вони не виїхали навіть після початку війни. От і все.